Журнал «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» – це рецензований науковий журнал із відкритим доступом, який публікує оригінальні дослідження та оглядові матеріали з різних аспектів права та нормативно-правових аспектів державного управління. Журнал публікує результати наукових досліджень, в яких висвітлюється широкий спектр проблем в галузі національного та міжнародного права, юриспруденції, правоохоронної діяльності, управління та функціонування державних інститутів. Мета журналу – сприяти поширенню результатів наукових досліджень, висвітлювати різні погляди науковців на існуючі проблеми в галузі теорії права, правозастосування та державного адміністрування. У редакційну колегію наукового журналу входять відомі вчені з України, Німеччини, Польщі, Латвії та Республіки Казахстан. Усі матеріали поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International Public License, що дозволяє розповсюджувати рукопис з визнанням авторства роботи і першої публікації в цьому журналі.
«Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» є журналом відкритого доступу, що означає, що весь його зміст доступний безкоштовно для всіх читачів та установ. Плата за відкритий доступ не стягується. Всі статті, опубліковані у відкритому доступі, постійно і вільно доступні для читання, завантаження, копіювання та розповсюдження. Дозволене повторне використання матеріалів третіми особами визначається ліцензією користувача Creative Commons Attribution (CC BY), яка дозволяє користувачам копіювати, створювати витяги, реферати та нові твори зі статті, змінювати та переробляти статтю та здійснювати комерційне використання статті (включаючи повторне використання та/або перепродаж статті комерційними структурами) за умови, що користувач надає відповідне посилання (з посиланням на офіційну публікацію через відповідний DOI), надає посилання на ліцензію, вказує, якщо були внесені зміни та ліцензіар не представлений як такий, що схвалює використання твору. Автори зберігають авторські права поряд з правами на наукове використання, а журнал «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» отримує права на публікацію та розповсюдження.
Повнотекстовий доступ до наукових статей журналу представлений у розділі Архів. Це відповідає вимогам відкритого доступу Budapest Open Access Initiative's definition of Open Access. Науковий журнал включено до категорії «Б» Переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук зі спеціальності 081 – Право (наказ МОН України № 1301 від 15.10.2019 р.).
Цілі та Проблематика: «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» віддає перевагу дослідженням, які мають на меті вдосконалення права, управління правоохоронними організаціями та державними інститутами, присвячені інноваціям, змінам та трансформаціям законодавчого процесу та публічного управління. Метою наукового журналу «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» є створення професійної платформи для аналізу таких напрямків публічного права як: адміністративне право, фінансове право та робота фінансово-правових інститутів, забезпечення та імплементація міжнародного права, робота правоохоронних органів. Таким чином , у виданні публікуються дослідження, що сприяють глибшому розумінню юридичних аспектів та проблем сучасного державного управління. Редакційна колегія заохочує авторів подавати рукописи міжнародного масштабу, в яких національна правова практика та адміністрування розглядаються в глобальному контексті. Основною аудиторією журналу є дослідники в галузі міжнародного та національного права та адміністрування: докторанти, викладачі та державні службовці, які цікавляться процесами законотворчості та правозастосування та їх зв'язку з функціонуванням центральних інститутів влади та управління.
Завдання журналу: публікація досліджень, в яких аналізуються проблемні аспекти та пропонуються науково обґрунтовані інновації в галузях національного і міжнародного права та державного управління; налагодження партнерської співпраці з міжнародними науковими видавничими організаціями та використання досвіду іноземних вчених з цільових питань, що висвітлюються виданням; дотримання редакційної етики.
З 3-го випуску 2022 року у журналі публікуються статті за такими основними напрямками:
• адміністративне право: вивчення принципів, форм і методів здійснення управлінської діяльності, відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, забезпечення законності в державному управлінні;
• міжнародне право: міжнародне правосуддя, міжнародне право прав людини, міжнародне, гуманітарне та фінансове право;
• фінансове право: аналіз фінансово-правових норм та інститутів;
• правоохоронна діяльність: нормативне забезпечення діяльності правоохоронних органів, виклики та інновації у роботі національної поліції та міжнародних поліцейських організацій; криміналістика;
• юридична компаративістика: порівняння права, правотворення та правозастосування у різних регіонах та правових сім'ях.
Редакційна політика журналу «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» базується на принципах об’єктивності та неупередженості щодо відбору статей з метою їх публікації; високої вимогливості до якості наукових досліджень; обов’язкового рецензування статей; дотримання колегіальності у прийнятті рішень щодо публікації статей; доступності та оперативності у спілкуванні з авторами; суворого дотримання авторських та суміжних прав. Головним критерієм відбору матеріалів для публікації є їх новизна та актуальність ідей, наукова та фактична достовірність поданої роботи.
Співзасновник: Національна академія внутрішніх справ
Видавець: Національної академії внутрішніх справ.
Галузь наук: юридичні. Спеціальність: 081 «Право».
Рік заснування: 1996.
Зареєстровано субʼєктом у сфері друкованих медіа рішенням №26 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.01.2024.
Ідентифікатор медіа: R30-02450.
Періодичність: 4 рази на рік.
Мова видання: англійська.
Головний редактор: Ольга Барабаш − доктор юридичних наук, професор, проректор Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна
Заступник головного редактора: Сергій Чернявський − доктор юридичних наук, Національна поліція України, Україна
Відповідальний редактор: Яна Шумко − провідний фахівець відділу організації наукової діяльності, Національної академії внутрішніх справ, Україна
Національні члени редколегії:
Вікторія Бабаніна - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Андрій Вознюк - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Юлія Чорноус - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Віктор Шевчук - доктор юридичних наук, професор, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна
Світлана Ясечко - кандидат юридичних наук, доцент, Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна
Сергій Абламський - кандидат юридичних наук, доцент,Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна
Олександр Юнін - доктор юридичних наук, проректор, Дніпровський національний університет внутрішніх справ, Україна
Діана Сергєєва - доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
Міжнародні члени редколегії:
Єрмек Бурібаєв - доктор юридичних наук, професор, Казахський національний педагогічний університет імені Абая, Республіка Казахстан
Ян Відацкі - доктор габілітований у газі права, Краківська Академія ім. Анджея Фрича Моджевського, Республіка Польща
Жанна Хамзіна - доктор юридичних наук, професор, Казахський національний педагогічний університет імені Абая, Республіка Казахстан
Андреас Зіммерманн - доктор юридичних наук, професор, Потсдамський університет, Федеративна Республіка Німеччина
Адам Вальдемар Чарнота - доктор філософії у галузі права, професор, Ризька вища школа права, Латвія Республіка
Лукаш Грущинський - доктор габілітований у газі права, Університет Козьмінського, Республіка Польща
Пьотр Стець - доктор габілітований у газі права, професор, Опольський університет, Республіка Польща
Стефан Хобе - доктор габілітований у газі права, професор, Кельнський університет, Федеративна Республіка Німеччина
Адреса редакції: Національна академія внутрішніх справ пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна, 03035 Тел.: +38 (044) 520-08-47
E-mail: [email protected]
Browse
Browsing Scientific works of the National Academy of Internal Affairs by Title
The relevance of the study of judicial constitutionalism is explained by the public necessity to restore confidence in the Constitutional Court of Ukraine. The necessity of reforming the regulation of the Constitutional Court of Ukraine is relevant to this study. Актуальність дослідження проблематики судового конституціоналізму зумовлена суспільною потребою у відновленні довіри до Конституційного Суду України. Необхідність реформування нормативно-правового забезпечення діяльності Конституційного Суду України актуалізує це дослідження.
The steady increase in the number of administrative offences committed on the basis of gender,
the victims of which are the most vulnerable strata of citizens, which demonstrated the lack of effective
state activity in preventing and counteracting gender-based violence, prompted an analysis of the specifics of administrative and legal regulation of gender policy in police activity and the development of ways to improve it. Стійке зростання кількості адміністративних правопорушень, учинених за ознакою статі, жертвами яких стають найбільш незахищені верстви громадян, засвідчує недостатньо ефективну діяльність держави в запобіганні та протидії гендерно зумовленому насильству. Здійснено аналіз особливостей адміністративноправового регулювання гендерної політики в діяльності поліції та визначено шляхи його вдосконалення.
(2022) Vandzhurak, Roman V.; Ванджурак, Роман Васильович
The course towards Ukraine’s European integration provides for the harmonisation of national and European law, starting with the cultural and traditional foundations of the latter, laid down in the era of antiquity. In addition, according to the analysis of current issues in the field of modern evidence law, the main sources of methodological contradictions in approaches to its solution go back to their historical roots in this particular era. Accordingly, it seems appropriate to study the ancient origins of both the methodology of legal argumentation itself and the modern technique of its effective application. Moreover, these issues are still insufficiently investigated. Актуальність статті полягає в тому, що курс на євроінтеграцію України передбачає гармонізацію національного та європейського права, починаючи з культурно-традиційних основ останнього, закладе-них ще в епоху Античності. На підставі вивчення проблематики у сфері сучасного доказового права констатовано, що методологічні суперечності в підходах до її вирішення сягають своїм історичним корінням саме цієї епохи. Досліджено античні витоки як власне методології юридичної аргументації, так і сучасної техніки її ефективного застосування. Метою статті є виявлення логічних підвалин доказового міркування, які є надбанням античної думки та можуть бути ефективно використані під час розроблення сучасних методів юридичного доказування.
(2024) Taran Olena; Таран Олена; Hryha Mariia; Грига Марія
The problem of human rights protection is particularly acute during armed conflicts, when the most widespread and serious human rights violations occur. International humanitarian law is a reliable tool for countering such violations, specifically through the implementation of its norms alongside the European Convention on Human Rights in the judgments of the European Court of Human Rights. The purpose of this study was to make some generalisations about the approaches of the European Court of Human Rights to determining the relationship and correlation between the European Convention on Human Rights and international human rights law, international humanitarian law, and the limits and conditions of application of international humanitarian law by the European Court of Human Rights. The study employed a combination of methods of cognition to collect, analyse, and interpret information, namely: documentary, statistical, legal, historical, and critical. The chosen methodology ensures the objectivity and reliability of the study. The study was based on the judgments of the European Court of Human Rights, which examine, analyse, and apply international humanitarian law, as well as on academic publications, recommendations and explanations of international institutions, experts, and human rights organisations regarding the relationship between international human rights law, the European Convention on Human Rights and international humanitarian law, and the possibility of their simultaneous application. The study summarised a range of legal positions of the European Court of Human Rights, which helped to identify the principal approaches and trends in the application of international humanitarian law in the consideration of complaints of human rights violations in armed conflicts, including the expansion of the practice of applying international humanitarian law, strengthening the protection of human rights in armed conflict, and attention to new challenges associated with armed conflicts. The practical significance of the study lies in the fact that it contributes to a better understanding of international humanitarian law and the legal positions of the Court, and to the development of additional mechanisms for ensuring respect for human rights and international humanitarian law. Проблема захисту прав людини гостро постає під час збройних конфліктів, коли відбуваються наймасовіші та найсерйозніші їх порушення. Міжнародне гуманітарне право є надійним інструментом протидії таким порушенням, зокрема шляхом реалізації його норм поряд з Європейською конвенцією про захист прав людини в рішеннях Європейського суду з прав людини. Метою статті є здійснення окремих узагальнень щодо підходів Європейського суду з прав людини до визначення звʼязку та співвідношення Європейської конвенції з прав людини та міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного права, меж та умов застосування міжнародного гуманітарного права Європейським судом з прав людини. Під час дослідження застосовано сукупність методів пізнання для збирання, аналізу й інтерпретації інформації, а саме: документальний, статистичний, юридичний, історичний, критичний. Обрана методологія дає змогу забезпечити обʼєктивність і достовірність дослідження. Підґрунтям роботи є рішення Європейського суду з прав людини, у яких досліджено, проаналізовано й застосовано міжнародне гуманітарне право, наукові публікації, рекомендації та розʼяснення міжнародних інституцій, експертів і правозахисних організацій, що стосуються співвідношення міжнародного права прав людини, Європейської конвенції з прав людини й міжнародного гуманітарного права, можливості їх одночасного застосування. За результатами дослідження узагальнено низку правових позицій Європейського суду з прав людини, що дає змогу виокремити основні підходи та визначити тенденції застосування міжнародного гуманітарного права під час розгляду скарг про порушення прав людини в умовах збройних конфліктів, зокрема розширення практики застосування міжнародного гуманітарного права, посилення захисту прав людини в умовах збройного конфлікту й уваги до нових викликів, повʼязаних зі збройними конфліктами. Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно сприяє кращому розумінню міжнародного гуманітарного права та правових позицій Суду, напрацюванню додаткових механізмів забезпечення дотримання прав людини й міжнародного гуманітарного права
The European Court of Human Rights has long been issuing judgments in which it has argued that human rights and freedoms are violated by the authorised state bodies in their professional activities, specifically in such a complex investigative (search) action as a search, which demonstrates the relevance of investigating the issues of applying the practice of this court by investigators during a search. The purpose of this study was to determine the basis for the investigator to apply the practices of the European Court of Human Rights during a search and to formulate relevant recommendations for investigative practice. To fulfil this purpose, the following scientific methods were employed: philosophical (dialectical), general scientific (analysis, induction, deduction, comparative legal, analogy, formal legal), and special forensic (forensic versioning, forensic planning, criminal analysis of the situation) methods. The study found that the application of the practices of the European Court of Human Rights by an investigator during the collection of evidence, specifically during a search, is regulated by the national legislation of Ukraine. It was emphasised that the investigator is authorised to apply the judgments of the European Court of Human Rights, delivered both against Ukraine and other states, during the search. Based on the analysis of several judgments of the European Court of Human Rights concerning Ukraine and Bulgaria, the study found that they reflect not only the criminal procedural aspects of search (compliance of the criminal procedure legislation of Ukraine and Bulgaria with the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and its protocols; clear requirements for conducting procedural actions), but also the forensic aspects (contain an indication of the optimised tactical behaviour of investigators in certain situations; prescribe the mechanism, method of detection, recording and seizure (obtaining) of forensically relevant information). The study identified the stages of a search and the specific features of applying the practices of the European Court of Human Rights within their framework. Based on the findings of the study, certain forensic recommendations for investigators during a search were developed based on the practices of the European Court of Human Rights. The findings of the study will be useful for improving the relevant provisions of the criminal procedure legislation of Ukraine and investigative practice. Європейський суд з прав людини вже давно виносить рішення, у яких аргументує порушення прав і свобод людини уповноваженими органами держави в їхній професійній діяльності, зокрема під час проведення такої складної слідчої (розшукової) дії, як обшук, що засвідчує актуальність вивчення проблематики застосування практики цього суду слідчим під час проведення обшуку. Метою роботи є визначення основ застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час проведення обшуку та формування відповідних рекомендацій для слідчої практики. Для досягнення мети використано такі наукові методи: філософські (діалектичний), загальнонаукові (аналіз, індукція, дедукція, порівняльно-правовий, аналогія, формально-юридичний) і спеціальні криміналістичні (криміналістичне версіювання, криміналістичне планування, кримінальний аналіз ситуації) методи. Встановлено, що застосування слідчим практики Європейського суду з прав людини під час збирання доказів, зокрема під час проведення обшуку, урегульоване національним законодавством України. Акцентовано увагу на тому, що слідчий під час проведення обшуку уповноважений застосовувати рішення Європейського суду з прав людини, що постановлені як проти України, так і проти інших держав. На підставі аналізу декількох рішень Європейського суду з прав людини щодо України та Болгарії з’ясовано, що в них відображено не лише кримінальні процесуальні аспекти проведення обшуку (відповідність норм кримінального процесуального законодавства України й Болгарії нормам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її протоколів; чіткі вимоги до проведення процесуальних дій), а й криміналістичні (містять вказівку на оптимальну тактичну поведінку слідчих у певних ситуаціях; передбачають механізм, спосіб виявлення, фіксації та вилучення (отримання) криміналістично значущої інформації). Визначено етапи проведення обшуку й особливості застосування в їх межах практики Європейського суду з прав людини. За результатами дослідження сформовано окремі криміналістичні рекомендації для слідчих під час проведення обшуку на основі практики Європейського суду з прав людини. Результати дослідження стануть у нагоді для вдосконалення відповідних положень кримінального процесуального законодавства України та слідчої практики.
(НАВС, 2023) Karpushyna Mariia; Капрушина Марія; Veresha Roman; Вереша Роман
The relevance of the study is conditioned by the rapid development of the social and state system. Considering the development of political, economic, and social levels of life, and the issues of considering public opinion and raising the level of legal awareness of the public in the medical industry arise. Актуальність статті зумовлена стрімким розвитком суспільного й державного ладу. З огляду на розвиток політичного, економічного й суспільного рівнів буття, постає питання врахування суспільної думки та підвищення рівня правової обізнаності громадськості в медичній галузі.
The difficult geopolitical situation in Ukraine creates new challenges for the law enforcement system and increases the relevance of ensuring the personal safety of police officers. This necessitates highlighting the problematic aspects of this area, as well as a detailed description of new dangerous challenges for the security and defence sector, shaped by the today’s reality. The purpose of this study was to analyse current trends in the investigation of the specifics of ensuring personal security of a police officer. Fulfilling this purpose required the use of a set of methods, including Internet heuristics, systematisation, and comparison. The principal findings outlined the specifics of the law enforcement system of Ukraine under martial law. A systematic analysis of the literature helped to identify the key dangerous factors and conditions that currently affect the state of personal security of law enforcement officials in the world. It was also found that the modern scientific literature does not sufficiently address the issue of ensuring personal safety of a police officer in the context of military operations. The study showed that in the current scientific discourse this problem is covered only through the lens of the existing shortcomings of standard education (training) programmes for law enforcement officials, which presently cannot ensure their safety. The absence of a theoretical component makes it important to find ways to implement the police officer’s right to safely perform their duties. The practical significance of this study is that its findings can be used by researchers for further investigation of this topic, as well as by practitioners to implement the most effective experience of ensuring the personal safety of police officers. Складна геополітична ситуація в Україні створює нові виклики для правоохоронної системи та підвищує актуальність питання забезпечення особистої безпеки поліцейського. Зазначене обумовлює необхідність висвітлення проблемних аспектів цієї сфери, а також детального окреслення нових небезпечних викликів для сектору безпеки й оборони, сформованих реаліями сьогодення. Метою статті є аналіз сучасних тенденцій у вивченні специфіки забезпечення особистої безпеки поліцейського. Досягнення мети передбачає застосування комплексу методів, зокрема таких, як інтернет-евристика, систематизація, порівняння. Основні результати дослідження полягають у тому, що в статті окреслено специфіку діяльності правоохоронної системи України в умовах режиму воєнного стану. Проведення систематичного аналізу літератури допомогло визначити основні небезпечні фактори й умови, що нині впливають на стан забезпечення особистої безпеки представників закону у світі. Також встановлено, що в сучасній науковій літературі недостатньо змістовно розглянуто питання забезпечення особистої безпеки поліцейського в умовах воєнних дій. Зʼясовано, що в сучасному науковому дискурсі цю проблему висвітлено лише крізь призму наявних недоліків стандартних програм навчання (підготовки) представників правоохоронних органів, які в реаліях сьогодення не здатні забезпечити їх безпеку. Відсутність теоретичної складової актуалізує пошук шляхів реалізації права поліцейського на безпечне виконання покладених на нього обовʼязків. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані науковцями для здійснення подальших досліджень з тематики, а також практиками для реалізації найефективнішого досвіду забезпечення особистої безпеки поліцейського.
(2022) Drapiatyi, Bohdan; Драпʼятий, Богдан Євгенович
The relevance of this study is conditioned upon the need to investigate individual elements of the constitutionalization content in the legislative procedure. Актуальність статті зумовлена потребою в дослідженні окремих елементів змісту конституціоналізації законотворчого процесу.
(2022) Taran, Olena V.; Таран, Олена Вікторівна; Zapototskyi, Andrii P.; Запотоцький, Андрій Петрович; Starenkyi, Oleksandr S.; Старенький, Олександр Сергійович
Investigating violations of the laws and customs of war is a relatively new area of activity for law enforcement agencies in Ukraine. Although some experience of such investigations has existed since 2014, the international armed conflict that began on February 24, 2022, identified almost all forms (methods) of violation of the laws and customs of war, which requires a comprehensive analysis and correct understanding of the rules of international humanitarian law that define the rules for participants in armed conflict. Розслідування порушення законів і звичаїв війни ‒ відносно новий напрям діяльності правоохоронних органів України. Попри те, що певний досвід таких розслідувань існує з 2014 року, розгортання державою-агресором повномасштабної війни, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, виявило практично всі форми (способи) порушення законів і звичаїв війни, що потребує від правозастосовника всебічного аналізу та правильного розуміння норм міжнародного гуманітарного права, яким визначено правила для учасників збройного конфлікту.
With the onset of the war initiated by the Russian Federation against Ukraine, collaborationist activity has become a matter of national security for the country. Collaborationist activity, which involves cooperation or assistance to another country or organisation, can have an impact on the national security of a country, including armed or cyber influence, influence on information flows, and citizen safety. The purpose of this study is to identify the dynamics of changes and distinguish collaborationist activity from other types of criminal offences within the context of criminology and criminal law in Ukraine. З початком війни, яку розгорнула російська федерація проти України, таке явище в суспільстві, як колабораційна діяльність, стало належати до питань національної безпеки країни. Колабораційна діяльність, яка включає співпрацю або допомогу іншій країні або організації, може мати вплив на національну безпеку країни, збройний або кібернетичний вплив, вплив на інформаційні потоки та безпеку громадян.
(2025) Hribov Mykhailo; Грібов Михайло; Vozniuk Andrii; Вознюк Андрій ; Zdoryk Dmytro; Здорик Дмитро
The activity of a community police officer takes place in conditions of almost inextricable physical presence on community’s territory and constant contacts with local residents. This gives the officers significant opportunities for prompt detection and prevention of criminal offences. However, due to the lack of powers, these opportunities cannot always be fulfilled. Діяльність поліцейського офіцера громади відбувається в умовах майже невідривного фізичного перебування на її території та постійних контактів з місцевими мешканцями. Це зумовлює його значні можливості зі своєчасного виявлення та попередження кримінальних правопорушень. Проте через брак повноважень не завжди ці можливості можуть бути реалізовані.
This paper considered the essence of corruption, its main manifestations in the modern globalized world and its impact on human rights and freedoms. The article stated the relationship and interdependence between the scale of corruption and the possibility of exercising human rights and freedoms. It was noted that corruption hinders the economic development of Ukraine, adversely affects all spheres of public life, and poses a real threat to the state, society, and every person. Presently, under martial law, corruption is just as dangerous as looting. By stealing budget funds, selling spare parts for military equipment to the aggressor country, and even selling humanitarian aid, corrupt officials actually work for the aggressor, which poses a serious threat to life, health, and other human rights and freedoms. This confirms the relevance of this study. Розглянуто сутність корупції, її основні вияви в сучасному глобалізованому світі та вплив на права і свободи людини. Констатовано взаємозв’язок та взаємозалежність між масштабами корупції та можливістю реалізації прав і свобод людини. Зауважено, що корупція стримує економічний розвиток України, негативно позначається на всіх сферах суспільного життя, становить реальну загрозу державі, суспільству та кожній людині. Нині, в умовах воєнного стану, корупція настільки ж небезпечна, як і мародерство. Розкрадаючи бюджетні кошти, продаючи країні-агресору запчастини для військової техніки, навіть продаючи гуманітарну допомогу, корупціонери фактично працюють на агресора, чим створюють неабияку загрозу життю, здоров’ю, іншим правам і свободам людини. Зазначене підтверджує актуальність статті.
(2013) Чернєй, Володимир Васильович; Cherniei, Volodymyr
legalization (laundering) of proceeds from crime. The author makes an
international analysis of the criminal law provisions aimed at preventing
legalization (laundering) of proceeds from crime and proposes the areas of its
use in Ukraine.
Розглянуто питання кримінально-правових заходів протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Автором
проведено аналіз міжнародних кримінально-правових норм з протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та
запропоновано напрями його застосування в Україні.
Рассмотрены вопросы уголовно-правовых мер противодействия
легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем. Автором
проведен анализ международных уголовно-правовых норм по
противодействию легализации (отмыванию) доходов, полученных
преступным путем, и предложены направления его использования в Украине.
The relevance of this study is justified by the need to carry out a comparative legal study of the norms that ensure the protection of the interests of justice in the Republic of Azerbaijan and Ukraine in the field of implementation of judicial prescriptions as an important stage of the justice process as a whole. Актуальність статті обґрунтована необхідністю здійснення порівняльно-правового дослідження норм, які забезпечують охорону інтересів правосуддя в Азербайджанській Республіці та Україні у сфері впровадження в життя судових приписів як важливого етапу процесу правосуддя загалом.
(2024) Murzo Yevheniia; Мурзо Євгенія; Farynnyk Vasyl; Фаринник Василь
The relevance of this research topic is conditioned by the increasing number of cases of looting during armed conflicts, which requires the improvement of legal mechanisms for criminalising this act. Even though looting is recognised as a war crime at the international level, there are significant differences in approaches to its criminalisation and the determination of liability for such acts in national legal systems. This creates the risk of ambiguous interpretation of legal norms in judicial practice and complicates the administration of justice. The purpose of this study was to analyse the global and national experiences with the criminalisation of looting during armed conflicts, using the cases of Bosnia and Herzegovina, Sierra Leone, and Ukraine, as well as to formulate recommendations for improving Ukraine’s national legislation in this area. Актуальність теми дослідження зумовлена збільшенням кількості випадків мародерства під час збройних конфліктів, що потребує вдосконалення правових механізмів криміналізації цього злочину. Попри те, що мародерство визнано воєнним злочином на міжнародному рівні, наявні істотні відмінності в підходах до його криміналізації та визначення відповідальності за такі дії в національних правових системах. Це створює ризики щодо неоднозначного тлумачення правових норм у судовій практиці й ускладнює забезпечення правосуддя. Метою дослідження був аналіз світового й національного досвіду щодо криміналізації мародерства під час збройних конфліктів на прикладі Боснії і Герцеговини, Сьєрра-Леоне та України, а також формулювання рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства України за цим напрямом.
Combating domestic violence has become a relatively recent issue. Compared to other criminal acts, domestic violence has for many centuries been considered, by religious standards, traditions and customs of peoples, a purely family affair. Despite all the adverse manifestations and consequences of such violence, not all countries have criminalised such actions to the present day. Improving the process of investigating domestic violence remains a challenge, even though significant progress has been made. Боротьба з виявами домашнього насильства набула актуальності досить недавно. Порівняно з іншими кримінальними діями домашнє насильство багато століть вважалося, з огляду на релігійні норми, традиції та звичаї народів, суто сімейною справою. На сьогодні не всі країни криміналізували такі дії, попри всі негативні вияви та наслідки зазначеного насильства. Удосконалення процесу розслідування фактів домашнього насильства залишається актуальним навіть з огляду на значні досягнення в цьому напрямі.
(2022) Kolotik, Anatolіі; Колотік, Анатолій Сергійович
The study substantiated the importance and necessity of building an effective social security system for employees of the National Police of Ukraine. Обґрунтовано важливість і необхідність побудови ефективної системи соціального забезпечення працівників Національної поліції України.
The relevance of this study is substantiated by the need to implement a strategy of public influence on crime, to improve police-public interaction in the field of crime prevention, new forms and methods of which can be implemented in the activities of the National Police. The purpose of this study was to provide a comprehensive investigation of the practices of involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities aimed at preventing offences, and of the legal framework in this area. According to the purpose and objectives set, the study employed general and special methods and techniques of scientific cognition, including the methods of analysis, synthesis, classification and grouping, which made it possible to investigate a wide scope of scientific discussions on the issues raised. Based on the analysis of secondary sources, it was found that researchers state a prominent level of public trust in the police and other law enforcement agencies, as well as in state and local governments in economically developed countries. Most researchers attribute this to the positive results and consequences of involving the public, community-based organisations, and individuals in policing activities to prevent crime, protect public safety and order, and protect the rights and freedoms of citizens. It was found that in the modern scientific discourse, such successes are associated with the establishment of effective channels of communication between the police and the public and legislative regulation of such interaction. In this regard, the study elucidated the views of researchers on the approaches to regulatory support for the involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities in preventing offences in different countries. The study argued the need for legislative consolidation of certain forms and methods of involvement of the public, community-based organisations, and individuals in police activities aimed at protecting public safety and order, protecting life, health and property of citizens, and preventing criminal offences. The review of the current state of scientific research on the issue formed the basis for further theoretical developments in the field of organising effective interaction between law enforcement agencies and society. Актуальність статті обґрунтована необхідністю реалізації стратегії громадського впливу на злочинність, удосконалення взаємодії поліції з громадськістю у сфері запобігання злочинності, нові форми та методи якої можуть бути імплементовані в діяльність Національної поліції. Метою статті є комплексне дослідження досвіду залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності в запобіганні правопорушенням, нормативно-правового забезпечення в цій сфері. Відповідно до поставлених мети й завдань у статті використано загальні та спеціальні прийоми та методи наукового пізнання, серед яких: методи аналізу, синтезу, класифікації та групування, які надали можливість опрацювати широкий спектр наукових дискусій з порушеної проблематики. На основі аналізу вторинних джерел встановлено, що дослідники констатують високий рівень довіри суспільства до поліції та інших правоохоронних органів, а також до органів державної влади й місцевого самоврядування в економічно розвинутих країнах. Більшість учених пов’язує це з позитивними результатами та наслідками залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності щодо запобігання правопорушенням, охорони публічної безпеки та порядку, захисту прав і свобод громадян. Встановлено, що в сучасному науковому дискурсі такі успіхи пов’язують з налагодженням ефективних каналів комунікації між поліцією та громадськістю і законодавчим регулюванням такої взаємодії. У зв’язку із цим з’ясовано погляди вчених щодо підходів до нормативно-правового забезпечення залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності в запобіганні правопорушенням у різних країнах. Аргументовано необхідність законодавчого закріплення певних форм і методів залучення громади, громадських організацій та окремих громадян до поліцейської діяльності з охорони публічної безпеки та порядку, захисту життя, здоров’я, власності громадян, запобігання кримінальним правопорушенням. Здійснений огляд сучасного стану наукового опрацювання проблематики формує підґрунтя для подальших теоретичних напрацювань у сфері організації ефективної взаємодії між правоохоронними органами й суспільством.