2021 рік

Permanent URI for this community

https://elar.navs.edu.ua/handle/123456789/19918

Browse

Browsing 2021 рік by Issue Date

Filter results by year or month
Now showing 1 - 20 of 53
  • Thumbnail Image
    Item
    Порядок проникнення до житла або іншого володіння особи: актуальні проблеми теорії та практики. The Order of Entrance to the House or other Property of a Person: Current Issues of Theory and Practice
    (2021) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Грига, М. А.; Hryha, M.; Дуда, А. В.; Duda, A.
    Метоюстатті є аналіз проблемних питань кримінального процесуального порядку проникнення до житла чиіншого володіння особи та формування на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій з удосконалення чинного законодавства і практики його застосування. Методологія. У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських та іноземних учених, положення Кримінального процесуального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній: 1)висвітлено особливості передбачених у Кримінальному процесу-альному кодексіУкраїни порядків проникнення до житла чи іншого володіння особи (за добровільною згодою особи, яка ними володіє чи користується; на підставі ухвали слідчого судді; без ухвали слідчого судді в невідкладних випадках із подальшим отриманням такої ухвали після проникнення до житла чи іншого володіння особи); 2)сформульовано рекомендації щодо їх застосування на практиці, а також визначено напрями вдосконалення. За результатами дослідженнясформульовано комплекс пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень КПК України, що регламентують порядки проникнення до житла або іншого володіння особи, і практики їх застосування, зокрема: 1)сформульовано рекомендації щодо одержання та процесуального оформлення добровільної згоди на таке проникнення; 2)встановлено, що проникнення за добровільною згодою можливе під час затримання уповноваженою службовою особою та огляду місця події;3)аргументовано, що визнання протоколу огляду місця події, проведеного за наявності добровільної згоди особи, яка володіє житлом чи іншим володінням, допустимим доказом залежить від результатів тлумачення судом відповідних положень КПК України (така ситуація є сприятливим середовищем для реалізації корупційних практик); 4)визнано необґрунтованою позицію Верховного Суду, відповідно до якої, якщо слідчий суддя видає ухвалу про надання певному слідчому дозволу на проведення обшуку, то обшук має проводити лише цей слідчий, який не має права доручати проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії оперативним працівникам; 5)запропоновано розширити перелік невідкладних випадків для проведення огляду чи обшуку в житлі або іншому володінні особи або ж чітко регламентувати в КПК України можливість проведення огляду чи обшуку в житлі чи іншому володінні особи за наявності добровільної згоди власника чи користувача та без подальшого звернення до суду за одержанням відповідної ухвали; 6)висловлено пропозицію стосовно доповнення КПК України положеннями, які надали б можливістьпроведення не лише огляду та обшуку, а й інших слідчих (розшукових) дій у житлі чи іншому володінні особи (наприклад, слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи). The purposeof the article is to analyze the problematic issues of the criminal procedure for penetration into hous-ing or other property of a person and the formation on this basis of scientifically sound recommendations for improving existing legislation and practice of its application. Methodology.The article uses a set of scientific methods, namely: terminological, system-structural, formal-logical, comparative-legal. The theoretical basis of the study are the works of Ukrainian and foreign scientists, the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine, as well as the practice of its application. The scientific noveltyof the article is that it: 1) reveals the features of the CPC of Ukraine procedures for penetration into housing or other property of a person (with the voluntary consent of the person who owns or uses them, based on the decision of the investigating judge; urgent cases with the subsequent receipt of such decision after penetra-tion into housing or other possession of the person); 2) recommendations for their application in practice are formulated, as well as areas for improvement are identified. Conclusions.According to the results of the study, a number of pro-posals aimed at improving the provisions of the CPC of Ukraine governing the procedures for penetration into housing or other property of a person, and the practice of their application, in particular: 1) formulated recommendations for obtain-ing and procedural registration of voluntary consent tosuch penetration; 2) it is established that intrusion with voluntary consent is possible during the detention by an authorized official and inspection of the scene; 3) it is argued that today the recognition of the protocol of the scene, conducted with the voluntary consent of the person who owns housing or other property, admissible evidence depends on the results of the court’s interpretation of the relevant provisions of the CPC of Ukraine (this situation is a favorable environment for corruption); 4) the position of the Supreme Court is recog-nized as unfounded, according to which if the investigating judge issues a decision to grant a certain investigative permit to conduct a search, the search should be conducted only by the investigator, who has no right to entrust this investiga-tive (search) action to operatives; 5) it is proposed to expand the list of urgent cases for inspection or search of housing or other property of a person or clearly regulate in the CPC of Ukraine the possibility of inspection or search of housing or other property of a person with the voluntary consent of the owner or user and without further appeal to the court. obtain-ing an appropriate resolution; 6) a proposal was made to supplement the CPC of Ukraine with provisions that would allow not only inspection and search, but also other investigative (search) actions in a person’s home or other property (for example, an investigative experiment in a person’s home or other property).
  • Thumbnail Image
    Item
    Суб’єктивна сторона складу кримінального правопорушення незаконного збагачення. Subjective Side of the Criminal Offense of Illicit Enrichment
    (2021) Безгинський, Б. Г.; Bezhynskyi, B.
    Метою статті є комплексне дослідження суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення незаконного збагачення шляхом аналізу змісту окремих її ознак, а також розроблення нових правових механізмів удосконалення ст. 3685 Кримінального кодексу України. незаконне збагачення може бути здійснено лише з прямим умислом. Запропоновано інтелектуальний момент прямого умислу незаконного збагачення визначати як психічне ставлення особи до власних діянь і наслідків, у випадку вчинення нею зазначеного кримінального правопорушення, що охоплює усвідомлення трьох блоків ознак: а) ознак змісту діяння (винний, усвідомлюючи суспільну небезпечність власних дій, набуває активи); б) особливостей соціального статусу (усвідомлення суб’єктом свого правового статусу, важливості посади, яку особа обіймає в органах державної влади або органах місцевого самоврядування, і функцій, які вона виконує); в) інших ознак суспільно небезпечного діяння, що залежать від часу, способу, місця, обста-новки, які повинен усвідомлювати винний. Своєю чергою вольовий момент розглянутого кримінального правопорушення передбачає бажання вчинити відповідне суспільно небезпечне діяння, а саме бажання набути активи. Мотив – корисливий (спосіб якого полягає в незаконному,протиправному, забороненому законом заволодінні матеріальними благами (набуття активів) для власноїпотреби збагачення); мета – набуття активів, щодо яких особа зможе безпосередньо чи опосередковано вчиняти будь-які на її розсуд дії; емоційний стан – стан сильного душевного хвилювання (фізіологічний афект),однак на кваліфікацію незаконного збагачення не впливає. Запропоновано ч. 1 ст. 3685цього Кодексу доповнити перед словами «набуття особою… активів….» словом «умисне». The purpose of the article is to research the mental element of illegal enrichment through analyzing the characteristics and development a new legal framework to improve the article 3685 of the Criminal Code of Ukraine. Illegal enrichment can be with direct intent. It is proposed an intellectual intent the direct intent like a mental attitude of the person to the action that has three blocks of features: a) signs of action (the guilty party recognizes the risk of action the purchase of assets); b) social status (the subject to understand his legal status in public authorities or local governments) c) other characteristics the crime that vary with place, environment and time. At the same time, extroverted moment is desire to respond to socially dangerous actions, namely the desire to activate. The motive is mercenary (the method of which is illegal prohibited by law possession of material goods (acquisition of assets) for their own); the purpose is to acquire assets as a result the person might be to take any action at his discretion; emotional state – a state of strong emotional excitement (physiological affect) does not affect how discrimination of illegal enrichment. It is proposed to the article 3685of the Criminal Code of Ukraine add before words « acquisition ofassets…by a person » the word «deliberate».
  • Thumbnail Image
    Item
    Світлої пам’яті колеги (професора Ю.І. АЗАРОВА). Bright Memory of a Colleague (Professor Yu. Azarov)
    (2021) Чернявський, С. С.; Cherniavskyi, S.; Макаров, М. А.; Makarov, M.; Заїка, С.О.; Zaika, S.
  • Thumbnail Image
    Item
    Спеціальні знання в поліграфології та їх особливості. Special Knowledge in Polygraphology and their Features
    (2021) Мотлях, О. І.; Motliakh, O.
    Мета дослідження –висвітлити питання, пов’язані зі спеціальними знаннями в новоутвореній міждисциплінарній науці поліграфології, акцентувавши увагу на їх особливостях. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно допоставленої мети, специфіки об’єкта й предмета дослідження. Це загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язку з теорією та практикою щодо застосування спеціальних знань у поліграфології.Також використано спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, порівняльно-правовий, системно-структурний і метод прогнозування. Наукова новизна.Уперше обґрунтовано наукову думку стосовно спеціальних знань у поліграфології, висвітлено їх зміст й особливості. Розглянуто проблемні питання, які нині постали в поліграфологічній діяльності й загальмовують повноцінний процес долучення цієї галузі знань до сфери суспільних правовідносин. Висновки. Обґрунтовано наукову позицію стосовно того, що поліграфологія є порівняно новою, цілком сформованою міждисциплінарною наукою, яка, акумулюючи здобутки низки інших наук, вибудовує власне бачення з питань спеціальних знань. Їх можна визначити як специфічні, якими володіє обмежене коло фахівців цього профілю й не є загальнодоступними та загальновідомими для більшості суб’єктів, що використовують такі результати. Доведено, що спеціальні знання поліграфолог може використовувати тоді, коли його залучають до виконання специфічних досліджень у конкретній сфері чи напрямі діяльності, під час проведення психофізіологічних експертиз із застосуванням поліграфа, зокрема в питаннях кримінального судочинства. Проблемні питання цієї науки стосуються передусім неузгодженості понятійного апарату, браку уніфікованості методики проведення поліграфологічних досліджень, невідпрацьованості єдиних підходів до оформлення висновків проведених досліджень тощо, що зрештою вносить дисбаланс у ставлення до використання поліграфа й досліджень з його застосуванням, зокрема й у формування спеціальних знань цієї галузі. Thepurpose of the study –is to highlight the issue of special knowledge in the newly formed interdisciplinary science of polygraphy with an emphasis on their features. Methodology.The methodological tools are chosen taking into account the goal, the specifics of the object and subject of research. It is a general dialectical method of scientific knowledge of real phenomena, as well as their connection with the theory and practice of applying specialknowledge in the field of polygraph. Also special research methods, namely: the method of system analysis, comparative law, system-structural and forecasting method. Scientific novelty. For the first time among domestic and foreign researchers the scientific opinion concerning special knowledge in the field of polygraph is substantiated. Their content and features are revealed. Emphasis is placed on the problematic issues that currently exist in polygraph activities and slow down the full process of entry of this field of knowledge into public relations. Conclusions.The scientific position is substantiated that polygraphology is practically a new, fully formed branch of knowledge, which, accumulating the achievements of a number of other sciences, builds its own vision on the issue of special knowledge. They can be defined as specific, possessed by a limited number of specialists in this field and are not publicly available and well-known to most entities that use such results. It is proved that a polygraphexaminer can demonstrate special knowledge when he is involved in specific research in a particular field or field of activity and, usually, during psychophysiological examinations using a polygraph, and in particular in criminal proceedings. As for the problematic issues of this field and their solution, they relate to the inconsistency of the conceptual apparatus, the lack of unification of methods of polygraph research, the lack of common approaches in drawing conclusions, etc., which ultimately introduces an imbalance in relation to the polygraph and research. application, including the formation of special knowledge in this field.
  • Thumbnail Image
    Item
    Поняття, сутність і значення діяльності підрозділів дізнання. Concept, Essence and Significance of the Activity of the Units of Knowledge
    (2021) Романов, М. Ю.; Romanov, M.
    Мета публікації –здійснити аналіз історичних, теоретичних і нормативних аспектів, що формують поняття, сутність та значення дізнання як спрощеної форми досудового розслідування. Акцентовано увагу на недостатньо досліджених аспектах теми, значенні відповідного інституту у функціонуванні механізму захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Наукова новизнадослідження полягає в тому, що в статті обґрунтовано значення функціонування інституту дізнання, на підставі статистичних даних, висвітленихорганами державної влади, встановлено, що цей інститут виконує основне завдання –щодо розвантаження слідчих підрозділів, а також відновлення порушених прав і свобод людини й громадянина. Проаналізовано напрацювання іноземних дослідників правоохоронних систем світу, а також галузі кримінології, що пов’язують ефективність функціонування державних інституцій з механізмом захисту прав і свобод людини. Визначено, що недоліком у функціонуванні відповідного інституту є брак організаційно-розпорядчих міжвідомчих нормативно-правових актів щодо спрощення ширшого обсягу процедур у досудовому розслідуванні кримінальних проступків, а також удосконалення вже наявних форм взаємодії. Висновки. Проаналізовано історичні, теоретичні та нормативні аспекти, що формують поняття, сутність і значення дізнання як спрощеної форми досудового розслідування. Розглянуто декілька альтернативних позицій вчених, що тлумачать основні категорії, обґрунтовано авторську позицію щодо визначення поняття дізнання, що є порядком дій конкретного уповноваженого суб’єкта. Аргументовано сутність дізнання як форми досудового розслідування та організаційно-аналітичний процес. Консолідовано позиції дослідників як обґрунтування значення досліджуваного інституту у функціонуванні держави загалом і системі кримінального процесу зокрема. Thepurpose, the author of the article, was to analyze the historical, theoretical and regulatory aspects that form the concept, essence and meaning of inquiry as a simplified form of pre-trial investigation. The attention is focused on the previously studied aspects of the relevant topic, attention is focused on the importance of the relevant institution in the functioning of the mechanism for the protection of human and civil rights and freedoms in Ukraine. Thescientific novelty of the researchlies in the fact that the article substantiates the importance of the functioning of the institute of inquiry, on the basis of statistical data illuminated by the state authorities, it is recorded that the relevant institute fulfills its main task –unloading investigative units, as well as ensuring the restoration of violated human and civil rights and freedoms.The significant developments of foreign researchers of the world's law enforcement systems, as well as the field of criminology, are involved, which interconnect the effectiveness of the functioning of state institutions with the mechanism for protecting human rights and freedoms. It was found that the lack of organizational and administrative interdepartmental normative legal acts to simplify an even larger volume of procedures in the pre-trial investigation of criminal offenses, as well as to improve existing forms of interaction, is a shortcoming in the functioning of the relevant institution. Conclusions.The historical, theoretical and normative aspects that form the concept, essence and meaning of inquiry as a simplified form of pre-trial investigation are analyzed. Several alternative points of view of scientists are investigated, they interpret the main categories, reasonably their own, the author's position regarding the definition of the concept of inquiry, which is characterized as the procedure for actions of a specific authorized subject. The essence of inquiry as a form of preliminary investigation and an organizational and analytical process is argued. The proposed positions of researchers regarding the substantiation of the importance of the relevant institution in the functioning of the state in general and the system of criminal procedure in particular are also consolidated.
  • Thumbnail Image
    Item
    Кримінологічна характеристика потерпілих від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу
    (2021) Беленок, В. П.
    Мета статті –на підставі наявної емпіричної бази, а також досліджень учених узагальнити кримінологічні ознаки потерпілих від погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу.У статті використано комплекс наукових методів, а саме: термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці українських й іноземних учених, положення Кримінального кодексу України, а також практика його застосування. Наукова новизнастатті полягає в тому, що в ній: 1)схарактеризовано потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, за ознаками статі, віку, громадянства, сімейного стану, відомостями про взаємини з кримінальним правопорушником, про службу, посаду, обов’язки; 2)визначено категорії правоохоронців, які стають жертвами погроз або насильства; 3)окреслено позитивні й негативні ознаки та риси цих осіб; 4)розроблено класифікацію потерпілих правоохоронців за видом їх поведінки, що передувала кримінально противним посяганням на них у формі погроз або насильства. За результатами здійсненого дослідження сформульовано такі висновки:1)серед правоохоронців, які стали потерпілими від погроз або насильства, переважають особи чоловічої статі молодого віку (від 25-тидо 45 років) з незначнимстажем роботи; 2)злочини, передбачені ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, найчастіше вчиняють стосовно поліцейських, значно рідше –щодо працівників інших правоохоронних органів (прикордонної служби, органів й установ виконання покарань, органів державної лісової охорони тощо); 3)найбільшою єкількість жертв серед працівниківпатрульної поліції (рідше потерпілими стають слідчі, оперативні працівники, дільничні офіцери поліції, інспектори сектору ювенальної превенції, працівники інших служб); 4)негативні ознаки та риси потерпілих від злочинів, передбачених ст.345 Кримінального кодексуУкраїни, які переважають на практиці, можна поділити на такі групи: а)негативні риси характеру; б)бракнеобхідного рівня знань, умінь і навичок; в)зневіра в ефективному захисті працівників правоохоронних органів; г)стан (алкогольного сп’яніння або перевтоми); д)регіональний менталітет, світогляд, сформований у певній місцевості; е)низький рівень доходу, життя та матеріального забезпечення; 5)не завжди певні риси характеру правоохоронця, його соціальний статус, демографічні ознаки, інші особливості безпосередньо чи опосередковано пов’язані з учиненням злочину, передбаченого ст.345 Кримінального кодексу України; 6)потерпілих правоохоронців можна умовно об’єднати в такі групи: а)особи, у діях яких наявна суспільно корисна (правомірна, позитивна) поведінка; б)необачні(легковажні); в)особи, які діяли неправомірно; г)особиз асоціальною (аморальною) поведінкою.
  • Thumbnail Image
    Item
    Штучний інтелект як інструмент правової реформи: потенціал, тенденції та перспективи. Artificial Intelligence as a Tool of Legal Reform: Potential, Trends and Prospects
    (2021) Кривицький, Ю. В.; Kryvytskyi, Yu.
    Метоюнаукової статті є узагальнення та розвиток теоретичних знань щодо потенціалу, тенденцій і можливих напрямів використання технологій штучного інтелекту як інструментуправової реформи, засобу підвищення ефективності її реалізації. Методологічнуосновунаукового пошуку становить сукупність принципів наукового пізнання (історизм, науковість, усебічність, плюралізм), методологічних підходів (діяльнісний,системний, компаративний, аксіологічний), загальних методів мислення (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення), філософських (діалектичний, метафізичний, герменевтичний, гносеологічний), загальнонаукових (історичний, синергетичний, функціональний, структурний) і конкретно-наукових (формально-юридичний, порівняльно-правовий) методів, застосування яких забезпечило обґрунтованість і вірогідність результатів дослідження природи штучного інтелекту як новітнього інструментарію технології здійснення правової реформи в сучасних умовах. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що вперше висві-тленопотенціал технологій штучного інтелекту як важливого інструмента правової реформи, новітнього засобу підвищення ефективності її реалізації завдяки можливості штучного інтелекту приймати раціональні правові рішення, максимально адекватні обставинам правового розвитку, фактично в режимі реального часу, зокрема через розширення горизонтів законодавчої діяльності, удосконалення законодавчого процесу й урізноманітнення законодавчої техніки шляхом діджиталізації (цифровізації) правової інформації; удосконалено характеристику сучасного стану, тенденцій та основних векторів упровадження штучного інтелекту в правову сферу та юридичну практичну діяльність; набули подальшого розвитку наукові уявлення про доктринальні йнормативні підходи до розуміння природи штучного інтелекту, а також дискусійні питання та ймовірні загрози й виклики, пов’язані з правовим регулюванням створення, упровадження та використання технологій штучного інтелекту.Висновкинаукової статті зводяться до таких положень: поширення технологій штучного інтелекту в сучасному світі набирає дедалі більших обертів. Доволі швидко людина не зможе уявити життя без систем штучного інтелекту, що, найімовірніше, можуть стати наймасштабнішим інноваційним проєктом за всю історію людськоїцивілізації. Досі не сформованоєдиногопідходудо розуміння природи штучного інтелекту в технічній сфері, що зумовлює певну невизначеність у правовій, соціальній і морально-етичній галузях. Існує дискусія між різними групами експертів-юристів з приводу правових аспектів розвитку штучного інтелекту, можливого визнання правосуб’єктності роботів зі штучним інтелектом, необхідності розробленнянових механізмів реалізації юридичної відповідальностіта відшкодування шкоди в умовах використання штучного інтелекту. Останнімирокамиінтенсивно з’являються приклади реалізації систем зі штучним інтелектом у різних сферах і сегментах соціальної активності, що здебільшого позитивно вражають своїми результатами. Використання технологій штучного інтелекту в правовій сфері та юридичній практичній діяльності є важливим чинником розвитку правової системи, забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Потенціал технологій штучного інтелекту може сприяти розв’язанню складних, першочергових правових завдань, здійсненню істотних і прогресивних правових перетворень (нововведень у правовій системі, системі права, системі законодавства тощо). Застосування штучного інтелекту під час правової реформи дає змогусуттєво розширити горизонти законодавчої діяльності, удосконалити законодавчий процес й урізноманітнити законодавчу техніку. The purposeof the scientific article is to generalize and develop theoretical knowledge about the potential, trends and possible directions of using artificial intelligence technologies as a tool of legal reform, a means of improving the effectiveness of its implementation. The methodologicalbasis of scientific research is a set of principles of scientific knowledge (historicism, science, comprehensiveness, pluralism), methodological approaches (activity, system, compara-tive, axiological), general methods of thinking (analysis, synthesis, abstraction, generalization), philosophical (dialectical, metaphysical, metaphysical, metaphysical, metaphysical,hermeneutic, epistemological), general scientific (historical, synergetic, functional, structural) and specific scientific (formal-legal, comparative-legal) methods, the application of which provided the validity and reliability of the results of the study of the nature of artificial intelligence as the latest technology for legal reform. The scientific noveltyof the publication is that for the first time the potential of artificial intelligence technologies as an important tool of legal reform, the latest means of improving its implementation due to its ability to make rational legal decisions, most adequate to the circumstances of legal development, in fact in real time. legislative activity, improvement of the legislative process and diversification of legislative techniques through digitaliza-tion of legal information; improved characteristics of the current state, trends and main vectors of the introduction of artifi-cial intelligence in the legal field and legal practice; scientific ideas about doctrinal and normative approaches to under-standing the nature of artificial intelligence, as well as debatable issues and possible threats and challenges related to the legal regulation of the creation, implementation and use of artificial intelligence technologies have been further devel-oped. The conclusionsof the scientific article are reduced to the following provisions, namely: the spread of artificial intelligence technologies in the modern world is gaining momentum. Soon enough, man will not be able to imagine life without artificial intelligence systems, which are likely to become the largest innovation project in the history of earthly civilization. At present, there is no single approach to understanding the nature of artificial intelligence in the technical field, which causes some uncertainty in the legal, social and moral-ethical fields. There is a discussion between different groups of legal experts on the legal aspects of the development of artificial intelligence; possible recognition of the legalpersonality of robots with artificial intelligence; the need to develop new mechanisms for the implementation of legal liability and compensation for damage in the use of artificial intelligence. In recent years, there have been intensive ex-amples of the implementation of artificial intelligence systems in various fields and segments of social activity, which are mostly positive for their results. The use of artificial intelligence technologies in the legal field and legal practice is an important factor in the development of the legal system, ensuring the rights and freedoms of man and citizen. The poten-tial of artificial intelligence technologies can contribute to the solution of complex, priority legal tasks, the implementation of significant and progressive legal transformations (innovations in the legal system, legal system, legal system). The use of artificial intelligence during legal reform allows to significantly expand the horizons of legislative activity, improve the legislative process and diversifylegislative techniques.
  • Thumbnail Image
    Item
    Тенденції розвитку конституційно-правового регулювання державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Tendency in the Development of Constitutional and Legal Regulation of State Policy in the Field of Physical Culture and Sports
    (2021) Палюх, А. Я.; Paliukh, А.
    Метою статтіє визначення сучасних тенденцій розвитку конституційно-правового регулювання державної політики у сфері фізичної культури і спорту та перспектив їх упровадження в Україні. Задля її досягнення було сформульовано такі завдання: визначити головні питання розвитку фізичної культури і спорту у світі; окреслити можливі шляхи вдосконалення конституційно-правового регулювання фізичної культури та спорту; запропонувати на підставі міжнародного досвіду шляхи вдосконалення державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Методологія.Конституційно-правове регулювання державної політики у сфері фізичної культури та спорту є об’єктом тривалих наукових пошуків, які досліджують з часу виникнення перших держав, тому вони потребують виваженої методології. Вибір методологічного інструментарію має забезпечити системне вивчення сучасних тенденцій утвердження державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Конституційно-правові засади державної політики у сфері фізичної культури та спорту можуть бути раціонально та глибоко досліджені тільки за допомогою системи взаємозумовлених і взаємопов’язаних ієрархічними (вертикальними) й горизонтальними зв’язками методів. Методологія дослідження державної політики у сфері фізичної культури та спорту є комплексною системою взаємозалежних світоглядних методологічних підходів, методів і прийомів пізнання сутності та змісту державної політики у сфері фізичної культури та спорту, а також засад її утвердження та розвитку відповідно до міжнародних стандартів, національної практики та досвіду інших країн. Використання принципу системності під час дослідження конституційно-правового регулювання сфери фізичної культури та спорту передбачає забезпечення повноти такого дослідження, урахування всіх теоретико-методологічних і практично-прикладних аспектів цієї тематики. Застосування принципу системності також дало змогу здійснити дослідження інституційного механізму формування та реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту, а також встановлення між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими спортивними об’єднаннями правових зв’язків, зокрема функціональних. Порівняльно-правовий метод застосовано під час порівняння конституційно-правових засад державної політики у сфері фізичної культури і спорту в Україні з відповідними тенденціями вдосконалення законодавства та практики інших держав, європейськими й міжнародно-правовими стандартами в цій сфері. Метод конституційного моделювання дав змогу напрацювати пропозиції та рекомендації з удосконалення законодавства у сфері фізичної культури та спорту й на підставі іноземного досвіду розробити шляхи розвитку державної політики в зазначеній сфері. Thepurpose of the article is to identify current tendency in the development of constitutional and legal regulation of state policy in the field of physical culture and sports and prospects for their implementation in Ukraine. In order to achieve it, the following tasks were formed: to identify the main issues of development of physical culture and sports in the world; outline possible ways to improve the constitutional and legal regulation of physical culture and sports; to offer on the basis of international and foreign experience ways to improve public policy in the field of physical culture and sports.
  • Thumbnail Image
    Item
    Залучення експерта захисником для проведення експертизи під час розслідування вбивств. Involvement of the Expert by the Defendant for an Examination during the Investigation of the Murder
    (2021) Ілляшенко, М. О.; Illiashenko, M.; Саковський, А. А.; Sakovskyi, A.
    Дослідити можливості й механізми залучення експерта захисником у кримінальному провадженні про вбивство; висвітлити можливості захисника щодо залучення експерта під час проведення обов’язкових експертиз у процесі розслідування вбивств; сформувати рекомендації захиснику щодо надання експерту, якого залучено до проведення експертизи на підставі його клопотання, об’єктів і зразків для експертного дослідження. У кримінальному провадженні про вбивство можливості захисника залучити експерта до проведення експертизи стосуються призначення обов’язкових і необов’язкових експертиз. Для прове-дення обов’язкових експертиз, якими є судово-медичні й судово-психіатричні, захисник звертається з клопотанням про їх ініціювання до слідчого або прокурора, а в разі відмови – до слідчого судді, надавши відповідне клопотання. Неможливість захисника ініціювати перед експертом або експертною установою проведення на договірних засадах судово-медичних і судово-психіатричних експертиз порушує рівні можливості сторін кримінального провадження подавати суду докази й доводити перед судом їх переконливість. Для забезпечення можливості проведення експертиз у кримінальному провадженні про вбивство захисник, який їх ініціює, подає слідчому, прокурору або слідчому судді клопотання про необ-хідність отримання конкретних об’єктів і зразків або отримує (витребовує) їх самостійно. Під час прове-дення отримання зразків для експертизи участь захисника, який ініціював експертизу за наявності відпо-відних зразків, є обов’язковою. Research of possibilities and mechanisms of involvement of the expert by the defender in criminal proceeding on murder; disclosure of the possibility of a lawyer to involve an expert in conducting mandatory examinations in the investigation of murders; formation of recommendations to the defendant on providing an expert who is involved in the examination on the basis of his request, with objects and samples for expert research. In criminal proceeding on murder, the possibility for defendant to involve an expert in the examination concerns the appointment of mandatory and optional examinations. In order to conduct mandatory forensic and forensic psychiatric examinations, the defendant makes a petition to the investigator or prosecutor to initiate them, and in case of refusal, the investigating judge, providing a relevant petition. The inability of the defendant to initiate forensic medical and forensic psychiatric examinations before an expert or expert institution violates the equal opportunities of the parties to the criminal proceeding to present evidence to the court and prove their persuasiveness before the court. In order to ensure the possibility of conducting expert examinations in criminal proceeding on murder, the defendant who initiates them, submits to the investigator, prosecutor or investigating judge a petition to obtain specific objects and samples or receives (requests) them independently. The participation of the defendant, who initiated the examination in the presence of the relevant samples, is obligatory when receiving samples for examination.
  • Thumbnail Image
    Item
    Спосіб учинення незаконного виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної зброї або фальсифікації, незаконного видалення чи зміни її маркування або незаконного виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. Method Commission of Illegal Manufacture, Processing or Repair of Firearms or Fraud Unlawful Removal or Changes its Labeling or Illicit Manufacture of Ammunition, Explosives or Explosive Devices
    (2021) Перетятко, С. А.; Peretiatko, S.
    Метою наукової статті є з’ясування способів учинення незаконного виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної зброї або фальсифікації, незаконного видалення чи зміни її маркування або незаконного виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. . Більшість способів вчинення злочинів, передбачених ст. 263-1 Кримінального кодексу України, є повноструктурними, тобто мають етапи: а) підготовки: вибір приміщень; підготовка необхідних матеріалів, пристосувань, інструментів; використання загальнодоступної інформації у відкритих джерелах щодо виготовлення, внесення конструктивних змін у предмети озброєння; придбання інструментів, металообробних пристосувань; відвідування об’єктів, пов’язаних з їх виробництвом, зберіганням і використанням; цілеспрямоване обстеження зон військових конфліктів; б) вчинення та в) приховування: неявка за викликом; давання неправдивих показань; відмова від давання показань; висунення неправдивого алібі; знищення слідів і знарядь злочинного посягання; здійснення впливу на свідків. Окрім усталених, типових способів учинення злочинів, передбачених ст. 263-1 Кримінального кодексу України, виявлено тенденції до вдосконалення, осучаснення способів незаконного виготовлення, переробки чи ремонту предметів озброєння: високотехнологічна переробка, виготовлення з використанням сучасних технічних засобів; використання довідкової інформації, купівля окремих конструктивних механізмів, деталей до предметів озброєння через інтернет-сайти; застосування засобів маскування. Дії, які охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 263-1 Кримінального кодексу України, часто є окремою ланкою в ланцюгу детально спланованої злочинної діяльності, пов’язаної з незаконним обігом зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв. The purpose of the scientific article is to find out ways to commit the illegal manufacture, processing or repair of firearms or falsification, illegal removal or alteration of their markings, or illegal manufacture of ammunition, explosives or explosive devices. Most ways of committing crimes under Art. 263-1 of the Criminal Code of Ukraine, are fully structured, i.e. have stages: a) preparation: the choice of premises; preparation of necessary materials, devices, tools; use of publicly available information in open sources on manufacturing, making constructive changes in weapons; purchase of tools, metalworking devices; visits to facilities related to their production, storage and use; purposeful survey of military conflict zones; b) committing and c) concealment: non-appearance on call; giving false testimony; refusal to testify; putting forward a false alibi; destruction of traces and tools of crime; influencing witnesses. In addition to the established, typical ways of committing crimes under Art. 263-1 of the Criminal Code of Ukraine, identified trends to improve, modernize methods of illegal manufacture, processing or repair of weapons: high-tech processing, manufacturing using modern technical means; use of reference information, purchase of separate constructive mechanisms, details to armaments through the Internet sites; application of masking agents. Actions covered by the signs of a crime under Art. 263-1 of the Criminal Code of Ukraine, is often a separate link in the chain of detailed planned criminal activities related to the illicit trafficking of weapons, ammunition, explosives or explosive devices.
  • Thumbnail Image
    Item
    Актуальні питання протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, учиненим організованими групами. Topical Issues of Countering theft of Vehicles Committed by Organized Groups Topical Issues of Countering theft of Vehicles Committed by Organized Groups
    (2021) Богатиков, О. В.; Bohatykov, O.
    Мета статті – встановити основні аспекти протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, учиненим організованими групами. Доцільно застосовувати систему комплексних заходів протидії вчиненню таких кримінальних правопорушень шляхом оперативно тактичного прогнозування процесів, що відбуваються в кримінальному середовищі, на підставі систематичного збору інформації та її аналізу щодо сприяння усуненню обставин, що дають підґрунтя вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами організованими групами, шляхом проведення оперативно-розшукових й інших заходів щодо попередження та протидії організованим групам із вчинення таких злочинів. Профілактичне інформуван-ня населення про джерела, обставини, що впливають на вчинення таких кримінальних правопорушень, про механізми злочинної поведінки зловмисників спонукатиме до участі громадян у попередженні таким злочинам. The purpose of the study – to establish the main (important) aspects of counteraction, illegal seizure of vehicles committed by organized groups. It is advisable to apply a system of comprehensive measures to combat such criminal offenses, through operational and tactical forecasting of processes occurring in the criminal environment, based on systematic collection of information and its analysis to help eliminate the circumstances justifying illegal seizure of vehicles by organized groups. conducting operative-search and other measures to prevent and counteract organized groups committing such crimes. Dissemination of a kind of propaganda among the population, criminological knowledge about the sources, circumstances that influence the commission of such criminal offenses about the mechanisms of criminal behavior, will encourage citizen participation in the prevention of such crimes.
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Використання в Україні зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням.Usage of the Foreign Experience of Mass Disorders’ Counteraction in Ukraine
    (2021) Чернявський, С.С.; Cherniavskyi, S.; Грібов, М.Л.; Hribov, M.; Корзун, А.С.; Korzun, A.
    Мета дослідження –оцінювання зарубіжного досвіду протидії масовим заворушенням й обґрунтування можливості тадоцільності використання його окремих елементів в Україні. Методологія. Для досягнення зазначеної мети використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їх зв’язків із практичною діяльністю правоохоронних органів. Спеціальними методами дослідження, використаними в статті, є: метод системного аналізу; порівняльно-правовий; компаративний; моделювання. Теоретичнийбазис дослідження становлять останні наукові праці українських та іноземних учених за обраним напрямом. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на підставі аналізу масиву доступних даних щодо теорії та практики протидії масовим заворушенням у різних країнах обґрунтовано можливості й доцільність застосування певних елементів зарубіжного досвіду в Україні. Висновки. Учені країн розвиненої демократії детально дослідили причини й умови виникнення масових заворушень, динаміку їх розвитку та закономірності поширення. Проте використання результатів цих досліджень в Україні можливе лише в достатньо вузькому спектрі, оскільки причини, умови та характер масових заворушень, притаманних Україні, відрізняються від таких чинників в інших державах. Реагування держави на масові заворушення слід розглядати на двох рівнях: перший ‒ дії політичного керівництва країни (керівництва регіону, міста); другий ‒ дії правоохоронних органів. На обох рівнях реагування має ґрунтуватися на чітко регламентованих нормах національногозаконодавства, зокрема тих, які відмежовують законні зібрання громадян від незаконних, а також тих, що визначають, які саме дії натовпу є масовими заворушеннями, і встановлюють відповідальність за їх організацію та участь у них. У цій частині законодавство України потребує вдосконалення. У нашій державі доцільно використовувати досвід правоохоронних органів країн Європейського Союзущодо принципів превенції стихійних масових заворушень. До таких принципів належать: активне сприяння з боку поліції реалізації учасниками масових мирних акцій їхніх законних прав та інтересів; забезпечення чіткого виконання учасниками таких акцій приписів національного законодавства щодо проведення мирних зборів; формування в суспільстві розуміння невідворотності покарання за порушення зазначених приписів. Thepurpose of the research is the evaluation of the foreign experience of mass disorders’ counteraction and making suggestions as to the feasibility and possibility of its individual elements’ usage in Ukraine. Methodology. A general dialectical method of scientific cognition of real phenomena and also their links with the practical activities of law enforcement agencies is used in order to achieve this purpose. Special researchmethods used in the article are: method of systematic analysis; comparative-law;comparative; modelling ones. The theoretical backgrounds of the study are the latest scientific works of native and foreign scientists in the chosen field. Thescientific noveltyof the study is contained in such a fact that, on the ground of the available data scope’s analysis as to the theory and the practice of mass disorders’ counteraction in different countries,the assessment of the possibility and feasibility of applying certain elements of foreign experience in Ukraine is presented. Conclusions.The causes and conditions of mass disorders outbreaks, the dynamics of their development and the patterns of their spreading are precisely studied by the scientists of the developed democracies’ countries. However, the usage of the above-mentioned researches’ results in Ukraine is possible only in a very narrow range, because the causes, the conditions and the nature of mass disorders, usual for Ukraine, are different from these factors in other countries. The state's response to mass disorders should be considered at two levels: the first one is the actions of the country's political governance (regional, city governance); the second one–the actions of law enforcement agencies. At both levels, the response should be based on clearly defined norms of national legislation, including those ones that differentiate legal and illegal gatherings, as well as those norms which determine what crowd actions can be classified as riots and establish responsibility for their organization and participation in such crimes. The legislation of Ukraine needs to be improved in this part. The experience of the EU law enforcement agencies as to the principles of spontaneous riots’ prevention is worth to be used in Ukraine. Such principles include: active police assistance to the participants of mass peaceful actions in the realization of their legal rights and interests; guaranteeof the clear obedience by participants of such gatherings to the norms of the national legislation as to the carrying out peaceful assemblies; creation in the society the awareness of punishment’s inevitability for violation of the specified instructions.
  • Thumbnail Image
    Item
    Проблеми звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки.Problems of a Person’s Releasing from Criminal Responsibility in Connection with his/her Bailment
    (2021) Грібов, М.Л.; Hribov, M.; Венедіктов, А.А.; Venediktov, A.; Венедіктова, Ю.Є.; Venediktova, Yu.
    Метадослідження –визначення можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки іншому суб’єкту, крім колективу підприємства, установи, організації (зокрема, трудовому колективу, сформованому фізичною особою–підприємцем), а також висунення відповідних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. Методологія. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки, а саме: системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний (догматичний), статистичний. Наукова новизназдійсненогодослідження полягає в доведенні можливості в межах чинного законодавства звільнити особу від кримінальної відповідальності та передати на поруки трудового колективу, сформованого фізичною особою–підприємцем, а також в обґрунтуванні доцільності збереження інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Цей інститут обов’язково має бути в новому Кримінальному кодексі України, що нині знаходиться настадії активної розробки. Однією з його важливих складових має стати звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки. Водночас у законі слід встановити, що суб’єктом, який бере особу на поруки, може бути колектив юридичної особи або її окремого підрозділу, а також трудовий колектив, сформований фізичною особою–підприємцем (якщо обвинувачений є членом відповідного колективу). Висновки.Перелік суб’єктів поручительства законодавець може розширити, зокрема особами, які заслуговують на довіру й особливу довіру. Звертаючись до суду з клопотанням, вони мають взяти на себе письмові зобов’язання, зміст яких підлягаєчіткому законодавчому унормуванню (з обов’язковим переліком конкретних контрольних заходів зі спостереження за поведінкою звільненого від кримінальної відповідальності). The purposeof the study is the determination of the possibility of a person’s releasing from criminal liability in connection with his/her bailment to another subject rather than the bailment to a collective of a company, an institution, an organization (in particular, to a labor collective formed by an individual as an entrepreneur), and also making the appropriate proposals for improvement of the legislation. Methodology. The methodological basis of the research is a dialectical-material method of scientific cognition of social and legal phenomena, as well as general scientific and special methods of legal science, in particular: systematic-structural; comparative-legal; logical-legal (dogmatic); statistical. The scientific noveltyof the conducted research is contained in the provement of the possibility, within the borders of the current legislation, to release a person from criminal responsibility on the basis of bailment to a labor collective, formed by an individual as an entrepreneur, as well as in the justification of the expediency of preservation the institution of release from criminal responsibility in the new Criminal Code of Ukraine. In the new Criminal Code of Ukraine, which is now on the stage of the active development, the institution ofrelease from criminal responsibility must necessarily find its place. One of the important components of the abovementioned institution should be the release of a person from criminal responsibility in connection with his/her bailment. In this case, the law should establish that a subject which takes a person on bail may be a collective of a legal entity or its separate subdivision, as well as a labor collective formed by an individual entrepreneur (if the accused person is a member of the relevant collective). Conclusions.The list of the bailment subjects can be extended by the legislator at the expense of persons who deserve confidence and special trust. Such persons, when applying to the court with a request, must take written obligations, the content of which are the subject to the clear legislative regulation (with a mandatory list of specific control measures to monitor the behavior of the person released from criminal responsibility).
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Затримання уповноваженою службовою особою в житлі чи іншому володінні особи: актуальні проблеми теорії та практики. Detention by an Authorized Official in a Person’s Home or other Property: Current Issues of Theory and Practice
    (2021) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Дуда, А. В.; Duda, A.; Арешонков, В. В.; Areshonkov, V.
    Метою статті є аналіз проблемних питань кримінального процесуального порядку затримання в житлі чи іншому володінні особи та формування на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій з удоскона-лення чинного законодавства та практики його застосування. Висновки. За результатами дослідження сформульовано комплекс пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень Кримінального процесуального кодексу України, що регламентують порядок затримання в житлі або іншому володінні особи, і практики їх застосування, зокрема: 1) для проникнення до житла чи іншого володіння особи у зв’язку з необхідністю затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, необхідні підстави як для проникнення, так і затримання, оскільки фактично це різні процесуальні дії; 2) у випадку затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду фізичне затримання чи затримання за наказом можуть здійснювати всі працівники поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», а також працівники інших правоохоронних органів, однак процесуально оформляти ці дії шляхом складання протоколу затримання має право лише слідчий, прокурор (з огляду на зазначене положення цього Кодексу, потребують уточнення шляхом чіткого розмежування затримання, яке охоплює весь комплекс заходів від фізичного затримання до складання відповідного протоколу та фізичного затримання); 3) у ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України доцільно передбачити положення про те, що фізичне затримання чи затримання за наказом можуть здійснювати працівники правоохоронних органів за наявності правових підстав, зазначених у ч. 1 ст. 208 Кодексу, а процесуально оформлювати ці дії можуть лише уповноважені службові особи – слідчий, прокурор; 4) на законодавчому рівні необхідно передбачити можливість затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення до внесення даних до Єдиного реєстру досудових розсліду-вань; 5) слід розширити невідкладні випадки, передбачені ч. 3 ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, шляхом надання права слідчому, дізнавачу, прокурору до постановлення ухвали слідчого судді ввійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, пов’язаних із затриманням підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. The purpose of the article is to analyze problematic issues of the criminal procedure for detention in housing or other property of a person and the formation on this basis of scientifically sound recommendations for improving existing legislation and practice of its application. Conclusions. Based on the results of the study, a set of proposals aimed at improving the provisions of the CPC of Ukraine regulating the procedure for detention in housing or other property and the practice of their use, in particular: 1) necessary grounds for both intrusion and detention in a person’s home or other property, as in fact these are different procedural actions; 2) in case of detention by an authorized official without the decision of the investigating judge, court, physical detention or detention by order may be carried out by all police officers in accordance with the Law of Ukraine «On National Police», as well as other law enforcement officers. drawing up a detention report, only the investigator, prosecutor has the right (given the above provisions of the CPC of Ukraine need clarification by a clear delineation of detention, which includes the full range of measures from physical detention to drawing up a protocol and physical detention); 3) Art. 208 of the CPC of Ukraine should provide for the provision that physical detention or detention by order may be carried out by law enforcement officers, in the presence of legal grounds specified in Part 1 of Art. 208 of the CPC of Ukraine, and procedurally formalize these actions can only authorized officials - investigator, prosecutor; 4) at the legislative level, it is advisable to provide for the possibility of detention on suspicion of committing a criminal offense before entering data intothe Unified Registry of Investigations; 5) it is necessary to expand the emergencies provided for in Part.3 of Art. 233 of the CPC of Ukraine, by granting the right to the investigator, investigator, prosecutor to decide on the decision of the investigating judge to enter the home or other property of a person in urgent cases involving detention of a suspect, accused in order to get him to participate in the consideration of the request for the application of a measure of restraint in the form of detention.
  • Thumbnail Image
    Item
    Кримінально-правова характеристика насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини. Criminal-Legal Characteristics of Violent Crimes against Sexual Freedom and Sexual Integrity of the Child
    (2021) Левченко, Ю. О.; Levchenko, Yu.; Лобан, Д.В.; Loban, D.
    Метою статті єаналіз наукових поглядів щодо застосування законодавства про кримінальну відповідальність за насильницькі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини з огляду на імплементацію конвенцій Ради Європи. Методологія.Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їхніх суперечностях, розвитку та змінах, що дає змогу об’єктивно оцінити розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи йстатевої недоторканості дитини; формально-логічний метод, завдяки якому виявлено елементи правового механізму статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини; порівняльно-правовий метод застосовано під час аналізу чинного законодавства йміжнародних нормативних актів. Теоретичним підґрунтям публікації стали праці вітчизняних та іноземних учених, присвячені аспектам статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи істатевої недоторканості дитини. Наукова новизнапублікації полягає в тому, що здійснено розподіл статевих кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини й надано кримінально-правову характеристику об’єктивних і суб’єктивних ознак насильницьких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості дитини (ст. 152, 153 КК України). Висновки. Встановлено, що головним безпосереднім об’єктом досліджуванихзлочинів є статева недоторканість дитини, тобто абсолютна заборона вступати в сексуальні контакти з особою, яка не є носієм статевої свободи, усупереч справжньому волевиявленню такої особи або ігноруючи його. З’ясовано, що «статева свобода» та «статева недоторканість» –кримінально-правові категорії, що мають самостійний характер. Статева недоторканість –це право особи не зазнавати сексуального насильства, право на захищеність від сексуальних посягань (пасивне право), водночас статева свобода –це право на вибір статевих партнерів і не заборонених законом форм сексуальної поведінки. Із суб’єктивної сторони всі злочини проти статевої недоторканості дитини мають характерну ознаку –прямий умисел. Водночас психічне ставлення винного до віку потерпілого може набувати вигляду необережної форми вини. Акцентовано на невідповідності кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч. 4 ст.152 та ч. 4 ст.153 КК України, основних складах цих злочинів щодо наявності добровільної згоди малолітньої особи й запропоновано кримінально-правові шляхи усунення виявлених законодавчих суперечностей, зокрема: відмова від ознаки кваліфікованих складів злочинів, передбачених ч.4 ст.152 та ч.4 ст.153 КК України, сформульованої як «незалежно від її добровільної згоди» з одночасним перенесенням відповідальності за (добровільні) статеві зносини з малолітньою особою до ст. 155 КК України; усунення ознаки насильства в кримінально-правовій характеристиці дій сексуального характеру, передбачених ст. 153 КК України. The purposeof this article analyzes the scientific views on the application of legislation on criminal liability for violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child, taking into account the implementation of Council of Europe conventions. Methodology.Methodological tools are selected in accordance with the purpose, specifics of the object and subject of research. The research used a dialecticalmethod of scientific knowledge of socio-legal phenomena in their contradictions, development and changes, which allows to objectively assess the distribution of sexual crimes against sexual freedom and sexual integrity of the child; formal-logical method,by means of which the elements of the legal mechanism of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child are revealed; comparative law method was used in the analysis of current legislation and international regulations. The theoretical basis of the publication were the works of domestic and foreign scholars on aspects of sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of the child. Scientific novelty.The author distributes sexual criminal offenses against sexual freedom and sexual integrity of a child and provides a criminal description of objective and subjective signs of violent crimes against sexual freedom and sexual integrity of a child (Articles 152, 153 of the Criminal Code of Ukraine). Conclusions.It has been established that the main direct object of these crimes is the sexual integrity of a child, ie the absolute prohibition of sexual intercourse with a person who is not a holder of sexual freedom, contrary to the true will of such a person or ignoring him. It has been established that «sexual freedom» and «sexual inviolability» are criminal law categories that have an independent character. Sexual integrity is a person’s right not to be sexually abused, the right to protection from sexual assault (passive right), and sexual freedom is the right to choose sexual partners and forms of sexual conduct not prohibited by law. From a subjective point of view, all crimes against the sexual integrity of a child are characterized by direct intent. At the same time, the mental attitude of the perpetrator to the age of the victim may take the form of a careless form of guilt. Attention is drawn to the inconsistency of the qualified corpus delicti provided for in Part 4 of Art. 152 and Part 4 of Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine, the main components of these crimes on the presence of voluntary consent of a minor and the proposed criminal law ways to eliminate identified legalinconsistencies, in particular: refusal of a sign of qualified corpus delicti under Part 4of Art. 152 and Part 4 of Art.153 of the Criminal Code of Ukraine, formulated as «regardless of her voluntary consent» with the simultaneous transfer of responsibility for (voluntary) sexual intercourse with a minor to Art. 155 of the Criminal Code of Ukraine; elimination of a sign of violence in the criminal-legal characteristic of actions of sexual character provided by Art. 153 of the Criminal Code of Ukraine
  • Thumbnail Image
    Item
    «Гендерна рівність» звучить як утопія? Does «Gender Equality» Sound Like a Utopia?
    (2021) Словська, І. Є.; Slovska, I.
    Досліджено ситуацію, пов’язану з гендерною рівністю в Україні. Визначено причини невідповідності формальної та реальної ситуації щодо гендерної рівності, запропоновано можливі напрями покращення нормативного регулювання та його виконання. Детально схарактеризовано гендерні стереотипи й гендерні установки, що побутують в українському суспільстві. Акцентовано, що вони поступово зазнають трансформації під впливом активного впровадження фемінітивів.Проаналізованопроблематику гендерної рівності у сферах національної безпеки й оборони, економічної діяльності. Мета статті –з’ясувати особливості ідеології гендерної рівності в Україні та роль держави й членів суспільства у формуванні нового, справедливого ставлення до жінок.Методологію дослідження формують діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнаннясуспільних явищ, а також загальнонаукові методи формальної логіки (дедукції, індукції, аналогії, аналізу, синтезу, абстрагування й конкретизації, моделювання), спеціальні методи юридичної науки (пошуку й обробки, моніторингу). Наукова новизна. У публікаціїотримала подальший науковий розвиток доктрина прав жінок у сучасному суспільстві й державі; систематизовано теоретичний матеріал із проблематики гендерної рівності в українському суспільстві (причини та наслідки наявної гендерної ідеології); засвідчено необхідність формування нової ідеології гендерної рівності. Висновки.Держава здійснює потужний вплив на усвідомлення жінкою свого призначення в житті, її ролі в державі й суспільстві. Проте фактичне впровадження принципів гендерної рівності, а також реалізація «позитивних дій», спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків, безпосередньо залежить від активності носіїв прав. The author examines the situation with gender equality in Ukraine. Studies the reasons for the discrepancy between the formal and real situation regarding gender equality, propose the possible ways to improve regulation and its imple-mentation. Describes in detail gender stereotypes and gender attitudes that exist in Ukrainian society. Emphasizes that they are gradually undergoing transformations under the influence of the active introduction of femininities. The author pays special attention to the issues of gender equality in the spheres of national security and defense, economic activity. The purposeof the article is to find out the peculiarities of the ideology of gender equality in Ukraine and the role of the state and the members of society in the formation of a new, fair attitude to women. The researchmethodologyis formed by the dialectical-materialist method of scientific knowledge of social phenomena, as well as general scientific methods of formal logic (deduction, induction, analogy, analysis, synthesis, abstraction and concretization, modeling), special methods of legal science (search and processing, monitoring). Scientific novelty –the doctrine of women’s rights in modern society and the state has received further scientific development; improved theoretical material on the issue of gender equality in Ukrainian society (causes and consequences of the existing gender ideology); the need to form a new ideology of gender equality is emphasized. Conclusions.The state has a powerful influence on a woman’s understand-ing of her purpose in life, role in the state and society. However, the actual implementation of the principles of gender equality, as well as the implementation of so-called «positive actions» aimed at eliminating the imbalance between the capabilities of women and men, largely depends on the activity of the right holders themselves.
  • Thumbnail Image
    Item
    Правовий статус Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Legal Status of the Memorandum of Security Guarantees in Connection with Ukraine’s Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons
    (2021) Дурдинець, М. Ю.; Durdynets, M.
    Метою статті є науково-практичне обґрунтування правового статусу Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, доведення значущості дотримання його норм як передумови довіри до міжнародної правової системи, геополітичної стабільності й безпеки. Методологія.Методологічний інструментарій дібрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання, зокрема формальної логіки (абстрагування, аналогію, дедукцію, індукцію, синтез) –умежах висвітлення основного змісту досліджуваного питання; метод системного аналізу –для формулювання висновків дослідження; теоретичний–під час вивчення наукової та навчально-методичної літератури. Наукова новизна полягає в системному аналізі проблемних питань, пов’язаних з особливостями правового статусу Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Доведено, що Україна має всі підстави очікувати повного виконання взятих на себе зобов’язань з боку ядерних держав, які юридично засвідчили гарантії безпеки нашої держави відповідно до вимог міжнародного права. Виконання зобов’язань державами-підписантами є запорукою оптимальної стратегії національного утвердження та подальшого геополітичного розвитку в умовах антидержавницької пропаганди як вияву гібридної війни Російської Федерації проти України. Висновки. Правовий статус Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, а також історична ретроспектива його підписання та механізм реалізації необхідно розглядати виключно на підставі історичних і юридичних документів, незаангажовано, усебічно, вибудовуючи об’єктивну хронологію розгляду цього питання, правильності трактування та застосування міжнародного права. Україна зробила значний внесок у посилення глобальної безпеки у світі, юридично довіривши свою зовнішню безпеку ядерним державам-гарантам. Саме тому довіра до міжнародної правової системи та значущість підписання міждержавних договорів залежить від якості виконання норм Будапештського меморандуму. У сучасних умовах лише спільні, скоординовані дії на міжнародному рівні здатні зупинити країну-агресора – Російську Федерацію, змусити її до стабільного миру, поваги й дотримання норм міжнародного права, двосторонніх і багатосторонніх договорів, учасником яких є ця країна/ Thepurpose of the articleis to provide academic and practical substantiation of the legal status of the Memorandum on security assurances in connection with Ukraine’s accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons, and demonstrate the importance of the adherence to its norms as a prerequisite of trust in the international legal system, geopolitical stability, and the security of signatory states. Methodology.The methodological tools of this paper have been selected in accordance with the research objective, and the specifics of the scope and subject of inquiry. The research utilized a system of scientific methods, such as formal logic (abstraction, analogy, deduction, induction, synthesis) in the scope of elaborating the main body of the subject of inquiry; the systems analysis method in formulating the research conclusions; and thetheoretical method during the study of academic and scientific literature. The scientific noveltyof this research is its system-oriented analysis of the outstanding issues connected with the specifics of the legal status of the Memorandum on security assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons. It proves that Ukraine has every ground to expect comprehensive fulfillment of the obligations undertaken by the nuclear states that are signatories of the Memorandum, which had legally certified the security assurances of our state in accordance with the requirements of international law. Fulfillment of obligations by the signatory states is a prerequisite for Ukraine’s optimal strategy national strengthening and further geopolitical development, given the anti-state propaganda carried out as part of the hybrid warfare by the Russian Federation against Ukraine.
  • Thumbnail Image
    Item