Журнал «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» – це рецензований науковий журнал із відкритим доступом, який публікує оригінальні дослідження та оглядові матеріали з різних аспектів права та нормативно-правових аспектів державного управління. Журнал публікує результати наукових досліджень, в яких висвітлюється широкий спектр проблем в галузі національного та міжнародного права, юриспруденції, правоохоронної діяльності, управління та функціонування державних інститутів. Мета журналу – сприяти поширенню результатів наукових досліджень, висвітлювати різні погляди науковців на існуючі проблеми в галузі теорії права, правозастосування та державного адміністрування. У редакційну колегію наукового журналу входять відомі вчені з України, Німеччини, Польщі, Латвії та Республіки Казахстан. Усі матеріали поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International Public License, що дозволяє розповсюджувати рукопис з визнанням авторства роботи і першої публікації в цьому журналі.
«Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» є журналом відкритого доступу, що означає, що весь його зміст доступний безкоштовно для всіх читачів та установ. Плата за відкритий доступ не стягується. Всі статті, опубліковані у відкритому доступі, постійно і вільно доступні для читання, завантаження, копіювання та розповсюдження. Дозволене повторне використання матеріалів третіми особами визначається ліцензією користувача Creative Commons Attribution (CC BY), яка дозволяє користувачам копіювати, створювати витяги, реферати та нові твори зі статті, змінювати та переробляти статтю та здійснювати комерційне використання статті (включаючи повторне використання та/або перепродаж статті комерційними структурами) за умови, що користувач надає відповідне посилання (з посиланням на офіційну публікацію через відповідний DOI), надає посилання на ліцензію, вказує, якщо були внесені зміни та ліцензіар не представлений як такий, що схвалює використання твору. Автори зберігають авторські права поряд з правами на наукове використання, а журнал «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» отримує права на публікацію та розповсюдження.
Повнотекстовий доступ до наукових статей журналу представлений у розділі Архів. Це відповідає вимогам відкритого доступу Budapest Open Access Initiative's definition of Open Access. Науковий журнал включено до категорії «Б» Переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук зі спеціальності 081 – Право (наказ МОН України № 1301 від 15.10.2019 р.).
Цілі та Проблематика: «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» віддає перевагу дослідженням, які мають на меті вдосконалення права, управління правоохоронними організаціями та державними інститутами, присвячені інноваціям, змінам та трансформаціям законодавчого процесу та публічного управління. Метою наукового журналу «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» є створення професійної платформи для аналізу таких напрямків публічного права як: адміністративне право, фінансове право та робота фінансово-правових інститутів, забезпечення та імплементація міжнародного права, робота правоохоронних органів. Таким чином , у виданні публікуються дослідження, що сприяють глибшому розумінню юридичних аспектів та проблем сучасного державного управління. Редакційна колегія заохочує авторів подавати рукописи міжнародного масштабу, в яких національна правова практика та адміністрування розглядаються в глобальному контексті. Основною аудиторією журналу є дослідники в галузі міжнародного та національного права та адміністрування: докторанти, викладачі та державні службовці, які цікавляться процесами законотворчості та правозастосування та їх зв'язку з функціонуванням центральних інститутів влади та управління.
Завдання журналу: публікація досліджень, в яких аналізуються проблемні аспекти та пропонуються науково обґрунтовані інновації в галузях національного і міжнародного права та державного управління; налагодження партнерської співпраці з міжнародними науковими видавничими організаціями та використання досвіду іноземних вчених з цільових питань, що висвітлюються виданням; дотримання редакційної етики.
З 3-го випуску 2022 року у журналі публікуються статті за такими основними напрямками:
• адміністративне право: вивчення принципів, форм і методів здійснення управлінської діяльності, відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, забезпечення законності в державному управлінні;
• міжнародне право: міжнародне правосуддя, міжнародне право прав людини, міжнародне, гуманітарне та фінансове право;
• фінансове право: аналіз фінансово-правових норм та інститутів;
• правоохоронна діяльність: нормативне забезпечення діяльності правоохоронних органів, виклики та інновації у роботі національної поліції та міжнародних поліцейських організацій; криміналістика;
• юридична компаративістика: порівняння права, правотворення та правозастосування у різних регіонах та правових сім'ях.
Редакційна політика журналу «Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ» базується на принципах об’єктивності та неупередженості щодо відбору статей з метою їх публікації; високої вимогливості до якості наукових досліджень; обов’язкового рецензування статей; дотримання колегіальності у прийнятті рішень щодо публікації статей; доступності та оперативності у спілкуванні з авторами; суворого дотримання авторських та суміжних прав. Головним критерієм відбору матеріалів для публікації є їх новизна та актуальність ідей, наукова та фактична достовірність поданої роботи.
Співзасновник: Національна академія внутрішніх справ
Видавець: Національної академії внутрішніх справ.
Галузь наук: юридичні. Спеціальність: 081 «Право».
Рік заснування: 1996.
Зареєстровано субʼєктом у сфері друкованих медіа рішенням №26 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11.01.2024.
Ідентифікатор медіа: R30-02450.
Періодичність: 4 рази на рік.
Мова видання: англійська.
Головний редактор: Ольга Барабаш − доктор юридичних наук, професор, проректор Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна
Заступник головного редактора: Сергій Чернявський − доктор юридичних наук, Національна поліція України, Україна
Відповідальний редактор: Яна Шумко − провідний фахівець відділу організації наукової діяльності, Національної академії внутрішніх справ, Україна
Національні члени редколегії:
Вікторія Бабаніна - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Андрій Вознюк - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Юлія Чорноус - доктор юридичних наук, професор, Національна академія внутрішніх справ, Україна
Віктор Шевчук - доктор юридичних наук, професор, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна
Світлана Ясечко - кандидат юридичних наук, доцент, Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна
Сергій Абламський - кандидат юридичних наук, доцент,Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна
Олександр Юнін - доктор юридичних наук, проректор, Дніпровський національний університет внутрішніх справ, Україна
Діана Сергєєва - доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна
Міжнародні члени редколегії:
Єрмек Бурібаєв - доктор юридичних наук, професор, Казахський національний педагогічний університет імені Абая, Республіка Казахстан
Ян Відацкі - доктор габілітований у газі права, Краківська Академія ім. Анджея Фрича Моджевського, Республіка Польща
Жанна Хамзіна - доктор юридичних наук, професор, Казахський національний педагогічний університет імені Абая, Республіка Казахстан
Андреас Зіммерманн - доктор юридичних наук, професор, Потсдамський університет, Федеративна Республіка Німеччина
Адам Вальдемар Чарнота - доктор філософії у галузі права, професор, Ризька вища школа права, Латвія Республіка
Лукаш Грущинський - доктор габілітований у газі права, Університет Козьмінського, Республіка Польща
Пьотр Стець - доктор габілітований у газі права, професор, Опольський університет, Республіка Польща
Стефан Хобе - доктор габілітований у газі права, професор, Кельнський університет, Федеративна Республіка Німеччина
Адреса редакції: Національна академія внутрішніх справ пл. Солом’янська, 1, м. Київ, Україна, 03035 Тел.: +38 (044) 520-08-47
E-mail: [email protected]
Browse
Browsing Scientific works of the National Academy of Internal Affairs by Author "Babanina, V."
(2020) Бабаніна, В. В.; Babanina, V.; Юріков, О. О.
Через відсутність у теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо об’єкта умисного пошкодження ліній зв’язку метою статті є дослідження концептуальних засад його структури та змісту. З огляду на специфіку теми, мети й окреслені завдання дослідження, було використано загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські методи, що забезпечили об’єктивне дослідження предмета й формування ґрунтовних висновків.With regard to absence of thorough researches of objects of intentional damage to communications lines in criminal law theory, the purpose of this article is to study the conceptual foundations of such objects’ structure and content. Considering the specifics of the topic, goals and outlined objectives, various general scientific, special-scientific and philosophical methods were used for an objective study of the subject and for formation of sound conclusions.
Based on sound evaluation of scientific points of view in criminal law doctrine the definition of criminal law, criminal legislation and law of crime has been given. Most prominent features to identify correlation of criminal law as field of law and criminal legislation have been pointed out. It was determined that criminal law should be envisaged as system of general effect, formally determined (statuary) rules of behavior which are ensured, guaranteed and protected by state, dealt with providing of public relations protection from criminal offences as well as with regulation of public relations arise with regard to crime committing. Criminal law is defined as law of crime form of existence expressed in regulatory acts of higher juridical force adopted by highest legislative body of power according to relevant procedure and dealt with public relations protection from criminal offences as well as with regulation of public relations arise with regard to crime committing. Criminal legislation consists of Constitution of Ukraine, Criminal code of Ukraine and other legal acts with general effect by parliament consent which dealt with public relations protection from criminal offences as well as with regulation of public relations arise with regard to crime committing. Criminal law and criminal legislation are in correlation as relevant rule of behavior with relevant form of such rule expression (existence). It is possible to imagine a correlation of criminal law and criminal legislation as an interrelationship between a system of forms of criminal law existence expressed in regulatory acts of higher juridical force and a separate form of law of crime existence expressed in regulatory act of higher juridical force adopted by highest legislative body of power according to relevant procedure. Correlation of criminal law and criminal legislation is a correlation of formally (statuary) rules of behavior adopted by state with general effect and could be guaranteed by state power with system of forms of law resulting in existence of regulatory acts of higher juridical force.інального права сформульовано дефініції кримінального закону, кримінального законодавства та кримінального права. Окреслено найважливіші риси, що визначають співвідношення кримінального права як галузі права та кримінального законодавства. Зʼясовано, що кримінальне право необхідно розглядати як систему загальнообовʼязкових, формально виражених (нормативно закріплених) правил поведінки, які забезпечуються, гарантуються й охороняються державою і стосуються здійснення охорони суспільних відносин від злочинних посягань та регулювання суспільних відносин, які виникають у звʼязку з учиненням злочину. Кримінальний закон визначено як форму існування кримінального права, що втілюється в нормативно-правовому акті вищої юридичної сили, який приймає вищий законодавчий орган державної влади за відповідною процедурою і стосується забезпечення охорони суспільних відносин від злочинних посягань та регулювання суспільних відносин, що виникають у звʼязку з учиненням злочину. Кримінальне законодавство формують Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони, міжнародні договори, згода на обовʼязковість яких надана парламентом і які стосуються забезпечення охорони суспільних відносин від злочинних посягань або регулювання суспільних відносин, що виникають у звʼязку з учиненням злочину. Кримінальне право та кримінальний закон співвідносяться як відповідне правило поведінки та одна із форм вираження (існування) такого правила поведінки. Співвідношення кримінального закону та кримінального законодавства може бути представлене як співвідношення системи форм існування кримінального права, виражених у нормативно-правових актах вищої юридичної сили, та окремої форми існування кримінального права, що виражена в нормативно-правовому акті, який видає вищий законодавчий орган за відповідною процедурою і має вищу юридичну силу. Співвідношення кримінального права та кримінального законодавства – це співвідношення формально (нормативно) виражених правил поведінки, які є загальнообовʼязковими, видаються державою та можуть забезпечуватися її примусом, і системи форм існування права, які втілюються у вигляді нормативно-правових актів вищої юридичної сили. Кримінальне право та кримінальне законодавство співвідносяться як відповідні правила поведінки і система форм вираження цих правил поведінки.
Due to the lack of thoroughly conducted research in theory of criminal law regarding the structure of mechanism for implementation of criminal legislation, as well as the connection of this category with criminal legal regulation and criminal legal relations, the purpose of this article is to study the conceptual framework of mechanism of implementation of criminal legislation. Methodology. Taking into account the specifics of the topic, goals and outlined objectives of the study, various general scientific, special-scientific and philosophical methods were used to ensure an objective study of the subject and development of ground-based conclusions. Among them, in particular, the systemic that was used in the study of mechanism of implementation of criminal legislation as a single integral phenomenon, consisting of individual components of the elements; dogmatic – was used to identify shortcomings and explore the possibilities of improving the structure of the mechanism for the implementation of criminal law; logical-semantic – was significant in the process of indepth study of categorical-conceptual apparatus regarding the structure of mechanism for implementation of criminal legislation. In order to ensure the formation of new proposals based on opinions presented in the special literature on the definition of structure of mechanism for the implementation of criminal legislation, method of generalization was applied. Using these methods, the structure of mechanism of implementation of criminal legislation has been considered. Scientific novelty. It was stated that mechanism of implementation of criminal legislation should include the following elements: 1) subjects of implementation, their rights and obligations enshrined in criminal law; legal consciousness, legal culture, experience, skills; 2) forms of implementation; 3) results of implementation (consequences of implementation); 4) implementation procedure. It is proved that mechanism for the implementation of criminal legislation should be considered in statics (as a system of these elements) and in dynamics (as an interaction of these elements). Conclusions. It is justified that mechanism for implementation of criminal legislation is a peculiar system of objective and subjective elements. The subject of implementation of criminal legislation is understood as a person who embodies criminal legal norms in life. The subjective side of implementation of criminal legislation is the legal culture, experience, sense of justice of the abovementioned subjects. Rights and obligations of subjects must be recognized as object of implementation of criminal legislation; in is contained in criminal legal norms. The objective side of implementation of criminal legislation primarily covers its forms – compliance, use, enforcement, application. It also includes the consequences of implementation of criminal legislation.У зв’язку з відсутністю в теорії кримінального права ґрунтовних розробок щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства, а також співвідношення цієї категорії з кримінально-правовим регулюванням і кримінально-правовими відносинами, метою статті є дослідження концептуальних засад структури механізму реалізації кримінального законодавства. З огляду на специфіку теми, мети й окреслених завдань публікації, використано різні загальнонаукові, спеціально-наукові та філософські методи, що забезпечили об’єктивне дослідження предмета та формування ґрунтовних висновків. Серед них, зокрема, системний, який був використаний для вивчення механізму реалізації кримінального законодавства як цілісного явища, що має певні складові; догматичний – застосовано з метою виявлення недоліків і з’ясування напрямів удосконалення структури механізму реалізації кримінального законодавства; логіко-семантичний – для поглибленого вивчення категоріально-понятійного апарату щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства. На підставі наявних у спеціальній літературі думок вчених сформульовано пропозиції щодо структури механізму реалізації кримінального законодавства, для чого застосовано метод узагальнення. Наукова новизна. Констатовано, що механізм реалізації кримінального законодавства повинен охоплювати такі елементи: 1) суб’єкти реалізації, їхні права й обов’язки, закріплені в кримінально-правових нормах; правосвідомість, правова культура, досвід, уміння, навички; 2) форми реалізації; 3) результати реалізації (наслідки реалізації); 4) порядок реалізації. Доведено, що механізм реалізації кримінального законодавства слід розглядати в статиці – як систему цих елементів, і в динаміці – як взаємодію цих елементів. Висновки. Аргументовано, що механізм реалізації кримінального законодавства – це своєрідна система об’єктивних і суб’єктивних елементів. Суб’єктом реалізації кримінального законодавства слід вважати особу, яка втілює кримінально-правові норми в життя. Суб’єктивною стороною реалізації кримінального законодавства є правова культура, досвід, правосвідомість зазначених суб’єктів. Об’єктом реалізації кримінального законодавства слід визнати права й обов’язки її суб’єктів, на що спрямована реалізація і що закладено в кримінально-правових нормах. Об’єктивна сторона реалізації кримінального законодавства охоплює насамперед її форми – дотримання, використання, виконання, застосування, а також наслідки реалізації кримінального законодавства.