Методика розслідування насильницького зникнення людини. Methods of investigating the enforced disappearance of a person.
Loading...
Date
2021-04
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним проблемам розслідування насильницького зникнення людини в умовах забезпечення національної безпеки, з огляду на сучасний стан законодавства та правоохоронної діяльності.
З’ясовано, що насильницьке зникнення є одним з найбільш жорстоких порушень прав людини. Такі прояви є особливо поширеним явищем в державах, в яких відбуваються внутрішні конфлікти. Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень 2006 р. стала першим міжнародно-правовим зобов’язальним актом, в якому гарантується абсолютне право людини не піддаватися насильницьким зникненням. Актуальність даної теми підкреслюється і приєднанням України до цієї Конвенції у 2015 році, а отже і необхідністю внесення ряду змін до національного законодавства з метою запобігання практиці насильницького зникнення, яка характеризується поширеним та системним характером на території України
Розроблено наукові основи комплексної криміналістичної методики розслідування насильницького зникнення людини в умовах кримінального процесуального законодавства, міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій, зокрема з використанням допомоги Комітету з насильницьких зникнень, міжнародних організацій поліцейського співробітництва, іноземних правоохоронних органів і неурядових інституцій, а також структуру криміналістичної характеристики, до якої включено такі елементи: спосіб вчинення кримінального правопорушення, у поєднанні зі способами готування і приховування вчинення насильницького зникнення;
обстановку вчинення – місце, час, умови та інші обставини, що є типовими для вчинення кримінального правопорушення цієї категорії; слідова картина вчиненого кримінального правопорушення або типові матеріальні сліди кримінального правопорушення та механізм їх утворення; особа злочинця (представник держави), особа потерпілого.
Запропоновано алгоритм першочергових заходів, що здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції в разі надходження інформації про насильницьке зникнення людини, які об’єднано в блоки: з’ясування обставин насильницького зникнення; внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; організація діяльності підрозділів Національної поліції, взаємодія з іншими правоохоронними та державними органами, громадськістю; використання обліків й автоматизованих інформаційних систем; проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
У роботі сформульовані положення та рекомендації щодо організаційних дій слідчого на початковому етапі розслідування. Зокрема, доведено, що приводами для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є: заява або повідомлення від рідних та близьких потерпілого, громадськості, моніторингових візитів до населених пунктів вздовж лінії розмежування; виявлення ознак злочину безпосередньо правоохоронними органами; повідомлення (заяви) знайомих, колег по службі, партнерів по бізнесу потерпілого; повідомлення службових осіб державних органів, підприємств, організацій; жертви викрадення (незаконно позбавленої волі) після її звільнення про вчинений відносно неї злочин.
Визначено типові слідчі ситуації, які виникають на момент унесення відомостей про насильницьке зникнення людини до Єдиного реєстру досудових розслідувань: 1) наявні ознаки насильницького зникнення людини і злочинці залишаються невідомими; 2) наявні ознаки насильницького зникнення людини, викрадений звільнений, проте злочинці залишаються невідомими; 3) наявні ознаки насильницького зникнення людини і є відомості про злочинців.
Показано значення слідчих версій для процесу планування насильницького зникнення. Типовими загальними версіями у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення людини є наступні: 1) факт вчинення насильницького зникнення людини незаперечний; 2) має місце насильницьке зникнення людини, пов’язане з учиненням інших злочинів (ст. 115 «Умисне вбивство», ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження», ст.
189 «Вимагання», ст. 257 «Бандитизм» КК України тощо); 3) вчинено не насильницьке зникнення людини, а інший злочин (ст. 146 (незаконне позбавлення волі), ст. 147 «Захоплення заручників», ст. 189 «Вимагання» КК України та ін.); 4) факт вчинення насильницького зникнення людини відсутній; має місце інсценування з метою одержання грошових коштів або матеріальних цінностей від рідних, знайомих, ділових партнерів нібито зниклої людини; 5) факт вчинення насильницького зникнення людини відсутній; має місце зникнення людини за інших обставин (у тому числі некримінальних).
Встановлено, що організація взаємодії слідчих підрозділів з правоохоронними органами інших держав забезпечується через Департамент міжнародного співробітництва та європейської інтеграції МВС України і Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Така взаємодія може відбуватись, зокрема, у формі обміну оперативно значимою, криміналістичною та іншою інформацією, обміну архівною інформацією, виконання запитів та доручень, взаємного сприяння в проведенні слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, спільного здійснення спеціальних операцій, а також обміну досвідом роботи та проведення міжвідомчих наукових досліджень. При цьому використовуються можливості Міжнародної організацію кримінальної поліції – Інтерпол, членом якої є Україна, а також Європейської поліцейської установи (Європолу), з якою у нас чинною є Угода про процесуальне та стратегічне співробітництво.
Окреслено тактичні засади проведення таких слідчих (розшукових) дій: огляд (останнє відоме місцеперебування потерпілого, місце її мешкання,
ймовірне місце події, транспортний засіб, що знаходився у власності або яким користувалася особа, речі та документи); допит (свідків); обшук.
Згідно з вивченими матеріалами слідчої практики, найчастіше у провадженнях досліджуваної категорії проводяться такі негласні слідчі (розшукові) дії: зняття інформації з електронних інформаційних систем; обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; спостереження за особою, річчю або місцем; аудіо-, відеоконтроль особи.
Важливою формою застосування спеціальних знань у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом насильницького зникнення людини є залучення експерта та проведення експертизи. Особливе місце у розслідуванні таких злочинів належить дактилоскопічній експертизі. Однак, доцільно активніше застосовувати геноідентифікаційні експертизи головним завданням яких є ідентифікація конкретної особи на основі генетичної інформації, що є в біологічних частинках – шматочках шкіри, а також у рідинах – слині, крові, поту та експертизи телекомунікаційних систем і засобів, що пов’язано з необхідністю дослідження інформації, яка міститься в пам’яті мобільних телефонів, смартфонів, зокрема SIM-картки (потерпілого або підозрюваного). Акцентовано увагу на важливості судово-психологічної експертизи у разі звільнення потерпілого й встановлення підозрюваних для встановлення можливості потерпілого давати об’єктивні правдиві свідчення та вивчення особи злочинця й мотивації його злочинних дій.
The dissertation is devoted to theoretical and practical problems of investigation of enforced disappearance of the person in the conditions of maintenance of national safety, considering a modern condition of the legislation and law enforcement activity.
Description
Keywords
насильницьке зникнення людини, криміналістична характеристика, розслідування, типові слідчі ситуації, слідчі версії, слідчі (розшукові) дії, enforced disappearance of a person, forensic characteristics, investigation, typical investigative situations, investigative versions, investigative (search) actions