Охорона прав, свобод і законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Protection of the rights, freedoms and legitimate interests of a suspect in the application of a preventive measure of detention.
Loading...
Date
2022-08
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У дисертації здійснено комплексне дослідження процесуального порядку охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваного під час застосування тримання під вартою, з огляду на нормативні положення чинного кримінального процесуального законодавства й теорію кримінального процесуального права України.
Акцентовано на тому, що повідомлення особі про підозру – це одне з важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням із прокурором до закінчення розслідування в кримінальному провадженні, є початковим моментом реалізації функції обвинувачення та забезпечення кримінальної відповідальності особи, винуватої в учиненні кримінального правопорушення.
Запропоновано уніфікувати рішення про надання особі статусу підозрюваного, що полягає в заміні такого процесуального документа, як «повідомлення особі про підозру», на винесення слідчим за погодженням із прокурором або прокурором постанови про залучення особи як підозрюваного, з обов’язковим врученням копії цієї постанови та пам’ятки про роз’яснення прав. У зв’язку із цим особу будуть визнавати підозрюваним з моменту складення постанови про залучення особи як підозрюваного. Зазначені зміни запропоновано внести до глави 22 Кримінального процесуального кодексу України, доповнивши статтею 276-1 «Постанова про визнання особи як підозрюваного».
Схарактеризовано поняття «охорона та захист прав», а також їх забезпечення. Визначено, що охорона прав і свобод людини спрямована на попередження та недопущення порушень прав і свобод кожного учасника кримінального провадження. Захист прав здійснюють у разі їх порушення, погрози порушення або перешкоджання їх здійсненню. Тому не можна ототожнювати ці різнопланові категорії, оскільки «охорона прав» означає статичний стан норм права, що спрямований безпосередньо на попередження порушень прав учасників кримінального провадження. Порушення цих прав призводить до динамічного стану реалізації права на захист (до захисту прав громадяни вимушені вдаватися лише тоді, коли порушено їхні права чи інтереси, охоронювані законом).
Доведено, що «забезпечення», яке здійснюють за допомогою правового регулювання, реалізують у формах превенції, охорони, захисту, відповідальності, що застосовують окремо або одночасно, й охоплює такі елементи: сприяння реалізації прав і свобод людини (шляхом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій); охорону прав і свобод людини (шляхом упровадження заходів, зокрема юридичних, для попередження порушень прав і свобод людини); захист прав і свобод людини (відновлення порушеного правового стану, притягнення порушників до юридичної відповідальності).
Окреслено такі напрями діяльності в межах охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваного в кримінальному провадженні: 1) створення умов, необхідних для реалізації прав, дотримання свобод і здійснення законних інтересів; 2) обмеження прав виключно уповноваженими на те суб’єктами, за наявності до того підстав й умов, у передбаченому законом порядку; 3) відшкодування шкоди, завданої порушенням прав, свобод і законних інтересів учасників провадження.
Констатовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовують до підозрюваних, зазначених у ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними злочину, ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, і за умови, що прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. Умовами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: відомості про кримінальне правопорушення та підозрювану у його вчиненні особу внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань; наявність письмового повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, за який, відповідно до статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; запобіжний захід не може бути більш суворим, ніж ступінь кримінального покарання, який загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини у вчиненні певного кримінального правопорушення; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є допустимим лише на підставі ухвали слідчого судді (суду).
Виокремлено п’ять видів засобів забезпечення кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема: а) права підозрюваного, що можуть бути гарантіями інших його прав; б) повноваження слідчого з охорони та захисту прав підозрюваного; в) діяльність захисника та законного представника щодо забезпечення прав підозрюваного; г) прокурорський нагляд у формі процесуального керівництва за дотриманням прав підозрюваного; д) судовий контроль за дотриманням прав підозрюваного.
Обґрунтовано, що правомірність обмеження прав, свобод і законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою забезпечують дотриманням таких вимог: законність обмеження (а саме відповідність положень закону міжнародним стандартам) без зміни сутності права; наявність правової процедури, що передбачає спосіб дій уповноважених державних органів; правовий механізм реалізації цього права та гарантії його реалізації.
Сформовано теоретичну модель механізму охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою, що становить сукупність правових засобів, які визначають зміст і впливають на кримінально-процесуальні відносини під час застосування такого заходу; її висвітлено крізь призму процесуальних гарантій, практики Європейського суду з прав людини, прокурорського нагляду й судового контролю.
За своїм правовим характером і наслідками рішення Європейського суду з прав людини сприяють ефективному відновленню порушеного права. У зв’язку із цим їх реальне втілення в практичну площину забезпечує дотримання засад верховенства права й законності в кримінальному провадженні, що є запорукою ефективності досягнення його мети й завдань. З метою забезпечення практичного застосування зазначених положень у практичній діяльності правоохоронних органів, слідчих суддів і судів під час затримання, обрання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою запропоновано внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до яких для вирішення питання про обрання та продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахування практики Європейського суду з прав людини є обов’язковим.
З’ясовано, що оскільки більшість заходів забезпечення кримінального провадження, передусім запобіжні заходи, частково обмежують права та свободи осіб, яких підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, проте їх застосування необхідне для реалізації остаточних завдань кримінального провадження, саме прокурор відіграє особливу роль у застосуванні конкретних заходів щодо осіб у кожному окремому випадку. Саме від нього залежить вид обраного запобіжного заходу та рівень забезпеченості кримінального провадження, оскільки щодо клопотання слідчого він може не погодити його, пом’якшити або, навпаки, застосувати більш суворий.
Встановлено, що суд (слідчий суддя, суддя) може бути повноправним гарантом прав і свобод підозрюваного під час застосування запобіжного заходу тримання під вартою лише за таких взаємопов’язаних умов: а) правових – норми кримінального процесуального закону, неухильне дотримання яких суб’єктом правозастосування не дозволить піддавати сумніву його процесуальне рішення, давати підстави для оскарження (права й обов’язки слідчого судді, суду щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, гарантії незалежності суддів, які визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також іншими правовими актами); б) соціальних – які створюють внутрішнє переконання судді в правильності прийняття ним процесуального рішення про обмеження права особи на свободу й не суперечать стандартам у сфері судочинства, Кодексу суддівської етики, Бангалорським принципам поведінки суддів тощо; в) морально-вольових – чесність, справедливість, некорумпованість, непідкупність, принциповість, патріотизм, професіоналізм, старанність тощо, а також наявність внутрішньої стійкої вольової сили судді для протистояння будь-якому впливу.
З метою посилення гарантій охорони прав, свобод й інтересів підозрюваного в кримінальному провадженні загалом і під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема тримання під вартою, запропоновано внести доповнення до ч. 1 ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: «15-1) судовий контроль за дотриманням прав, свобод і законних інтересів підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному провадженні». Главу 2 КПК України доповнити ст. 22-1 «Судовий контроль за дотриманням прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні».
A comprehensive study of procedural procedures for the protection of rights and freedoms and legitimate interests of the suspect in the application of detention, taking into account the provisions of the criminal procedure legislation in force and the theory of criminal procedure law of Ukraine, has been conducted.
Description
Keywords
підозрюваний, тримання під вартою, досудове розслідування, suspect, pre-trial investigation, detention