dc.contributor.author	Резвова, Ольга Володимирівна
dc.contributor.author	Rezvova, Olha
dc.date.accessioned	2021-09-30T13:35:50Z
dc.date.available	2021-09-30T13:35:50Z
dc.date.issued	2021-09
dc.description.abstract	Дисертація є комплексним науковим дослідженням інституту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини в сімейному праві України. Досліджено теоретико-правові та методологічні засади інституту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини, визначено стан наукової розробки проблеми, окреслено методологію дослідження. У відповідному контексті простежено еволюцію правового регулювання інституту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини в Україні та розглянуто правове регулювання інституту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини за законодавством інших країн. Розкрито поняття та юридичну природу прав батьків щодо виховання дитини й визначено їх місце в системі особистих немайнових батьківських прав. Охарактеризовано поняття, зміст та види обов’язків батьків щодо виховання дитини. Розглянуто особливості здійснення прав та виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини, розкрито поняття правового захисту прав батьків щодо виховання дитини та способи захисту прав батьків щодо виховання дитини. Здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробленні наукових положень щодо поняття, сутності, підстав виникнення, правових наслідків та способів здійснення прав та виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини за сімейним законодавством України. Визначено, що основними теоретико-методологічними засадами дослідження правовідносин, які виникають у процесі здійснення й захисту прав, виконання обов’язків батьків щодо виховання дитини, є: пріоритет особистих прав дітей і похідний характер майнових прав батьків і дітей; значний вплив на регулювання відносин між матір’ю, батьком і дитиною норм моралі, релігійних норм. Встановлено, що інститут прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини пройшов тривалий шлях становлення і розвитку. Зокрема, виокремлено такі етапи: I етап – дореволюційний (період з часів Київської Русі до 1917 р.), який характеризувався наявністю інституту батьківської влади, коли фактично діяв принцип пріоритету прав та інтересів батьків над правами та інтересами дитини; II етап – радянський (період з 1917 р. до 1991 р.), який вирізнявся закріпленням пріоритету колективного громадського виховання дітей та становленням сімейного законодавства УРСР, відповідно до якого батьківство щодо дитини встановлювалося за вибором матері в реєстраційному або судовому порядку, обов’язки батьків щодо виховання дітей цілком корелювалися із цілями держави і державним завданням виховання; регламентовано особисті та майнові права та обов’язки батьків і дітей; ІІІ етап – сучасний (з 1991 р. до сьогодні), який став періодом законодавчого оновлення інституту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини. У цей період формується та розвивається національне сімейне законодавство з дотриманням міжнародних стандартів прав дитини, проголошених Конвенцією ООН про права дитини. Встановлено, що батьківські права щодо виховання дитини – це суб’єктивні права, що належать матері, батькові дитини, засновані на походженні дитини від цієї особи, засвідченому в установленому законом порядку, що полягають у реалізації можливостей батьків своїми морально-правовими вчинками впливати на психіку дитини, її свідомість та вимагати від неї відповідної поведінки. Доведено, що зміст суб’єктивного права батьків на виховання включає в себе: 1) право батьків на власну поведінку щодо дитини: 2) право батьків забороняти іншим особам певну поведінку; 3) право батьків на захист права на виховання в разі його порушення. Визначено сутність батьківських прав щодо виховання дитини як правову реалізацію соціально-правових можливостей батьків своїми морально-правовими вчинками впливати на психіку дитини, її свідомість та вимагати від неї відповідної поведінки. Доведено, що здійснення прав та виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини передбачає сукупність заходів, які застосовуються батьками під час спілкування з дітьми з метою передання їм своїх знань, умінь та навичок, формування особистих якостей дитини, що опосередковуються взаємодією обох сторін сімейних правовідносин – батьків і дитини, при чому право одного суб’єкта відповідних правовідносин кореспондується з обов’язком іншого. Проведено класифікацію обов’язків батьків щодо виховання дитини за характером їх змісту на: 1) обов’язки-зобов’язання, які полягають у: а) вихованні дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; б) піклуванні про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; в) забезпеченні здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовки її до самостійного життя; г) повазі до дитини; 2) обов’язки-заборони: а) обов’язок не здійснювати будь-які види експлуатації своєї дитини; б) обов’язок не застосовувати фізичні покарання дитини; в) обов’язок не використовувати інші види покарань, які принижують людську гідність дитини. Аргументовано, що під обов’язком батьків піклуватися про дітей варто розуміти у нормативно-правових актах України в інтересах дітей, суспільства й держави належну, правомірну поведінку батьків або інших уповноважених суб’єктів, що спрямована на утримання, виховання, навчання, забезпечення здоров’я та безпеки дітей, піклування про фізичний, духовний і моральний стан дитини, а також запобігання вчиненню щодо неї протиправних дій. Визначено та доведено, що захист прав батьків щодо виховання дитини – це застосування уповноваженими державними органами, службовими особами, матір’ю, батьком дитини передбачених законом або договором заходів, спрямованих на припинення правопорушення, відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного, невизнаного) сімейного права чи інтересу, усунення реальної загрози такого порушення та вплив на правопорушника з метою недопущення такого порушення в майбутньому. Проведено класифікацію способів захисту прав щодо виховання дитини за такими критеріями: 1) залежно від виду прав, що захищаються: а) загальні (універсальні), що можуть бути застосовані для захисту будь-яких особистих немайнових прав батьків і дітей (позбавлення батьківських прав); б) спеціальні, що можуть бути застосовані для захисту прав батьків і дітей по вихованню дитини (визначення місця проживання малолітньої дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, усунення перешкод у здійсненні його батьківських прав); 2) залежно від правових наслідків: а) способи захисту, спрямовані на встановлення (визнання) або зміну (припинення) сімейних прав батьків і дітей (позбавлення батьківських прав); б) способи захисту, спрямовані на припинення порушень сімейних прав батьків і дітей або їх попередження (визначення способів участі у вихованні дитини, визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення імені дитини); в) способи захисту, спрямовані на відновлення порушених прав та відшкодування завданої шкоди (поновлення батьківських прав, відшкодування моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини). Запропоновано поняття способів захисту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини як матеріально-правових заходів примусового характеру, спрямованих на досягнення бажаного правового результату у вигляді відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права, присікання правопорушення, усунення реальної загрози порушення сімейних прав та інтересів та впливу на правопорушника. Встановлено, що способи захисту прав батьків зумовлені правовою природою сімейних прав батьків і дітей та у більшості своїй мають особисто-правовий та індивідуальний характер. До способів захисту прав та обов’язків батьків щодо виховання дитини належать участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, та усунення перешкод у здійсненні його батьківських прав; позбавлення батьківських прав; поновлення батьківських прав; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої другому з батьків. На підставі вище наведених положень сформульовано пропозиції, спрямовані на оптимізацію сімейного законодавства України щодо здійснення та захисту прав, виконання батьками обов’язків щодо виховання дитини. The dissertation is a complex scientific research of the institute of rights and responsibilities of parents regarding the upbringing of a child in family law of Ukraine.	uk_UA
dc.identifier.uri	https://elar.navs.edu.ua/jspui/handle/123456789/19790
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	цивільно-правова відповідальність	uk_UA
dc.subject	особисті немайнові права	uk_UA
dc.subject	дитина	uk_UA
dc.subject	child	uk_UA
dc.subject	civil liability	uk_UA
dc.subject	personal non-property rights	uk_UA
dc.title	Права та обов’язки батьків щодо виховання дитини в сімейному праві України. Rights and responsibilities of parents regarding the upbringing of a child in the family law of Ukraine.	uk_UA
dc.type	Book	uk_UA
local.special	081 – Право	uk_UA
local.udk	347.635	uk_UA
local.vid	Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії та доктора наук, автореферати дисертацій.	uk_UA

Права та обов’язки батьків щодо виховання дитини в сімейному праві України. Rights and responsibilities of parents regarding the upbringing of a child in the family law of Ukraine.

Files

Original bundle

License bundle

Collections