Browsing by Author "Smirnova, Vika"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Розгляд цивільних справ за участю присяжних в Україні. Consideration of civil cases with the participation of a jury in Ukraine.(2021-11) Смірнова, Віка В’ячеславівна; Smirnova, VikaДисертація є комплексним науковим дослідженням проблематики розгляду цивільних справ за участю присяжних в Україні. Розглянуто теоретико-правові засади та іноземний досвід становлення та розвитку інституту присяжних у цивільному судочинстві України, визначено стан наукового розроблення, окреслено методологію правового дослідження проблематики розгляду цивільних справ за участю присяжних в Україні. За результатом аналізу стану наукових досліджень інституту присяжних у цивільному судочинстві обґрунтовано позицію, що на сьогодні залишаються недостатньо вивченими питання розгляду цивільних справ за участю присяжних, оскільки більшість наукових праць присвячені дослідженню функціонування цього правового інституту у межах кримінального судочинства. У зв’язку з цим, обґрунтована необхідність подальшого дослідження проблематики залучення присяжних до розгляду цивільних справ. У роботі здійснений ретроспективний огляд розвитку суду присяжних на теренах сучасної України починаючи з судових реформ 1864 року і до сьогодення. Запропоновано наступну авторську періодизацію етапів розвитку інституту суду присяжних у цивільному процесі за часів незалежності України: 1) формальне відновлення інституту народних засідателів (1996-2004); 2) впровадження інституту народних засідателів у цивільне судочинство України (2004-2017); 3) період ліквідації інституту народних засідателів та впровадження суду присяжних (2017 – сьогодення). З’ясовано, що ліквідація народних засідателів та впровадження інституту присяжних у цивільний процес України не тягне за собою зміни моделі суду присяжних, тому присяжні розглядають справи окремого провадження за принципами змішаної моделі суду присяжних. У ході дослідження автором здійснено порівняння інститутів народного представництва в суді у цивільному процесі України і деяких іноземних країн в результаті чого сформовано висновок, що окремий зарубіжний досвід щодо залучення присяжних до розгляду цивільних справ може бути імплементований в судову систему України. Здійснено комплексну теоретико-правову характеристику цивільного процесуального статусу присяжного, у межах якої досліджено поняття і момент набуття особою цивільного процесуального статусу присяжного, а також порядок формування та складання списків присяжних. Сформульовано авторську дефініцію поняття «кандидат у присяжні», де під поняттям кандидат у присяжні пропонується розуміти фізичну особу, яка відповідає встановленим у законі вимогам, що висуваються до присяжного, включена до списку присяжних, однак ще не реалізувала своє право на участь у здійсненні правосуддя шляхом безпосереднього розгляду цивільної справи у суді. Аргументовано, що кандидат у присяжні набуває правового статусу присяжного з моменту складання присяги у залі судового засідання. Встановлено, що кандидати у присяжні мають відповідати вимогам вікового цензу і цензу осілості. Однак, враховуючи недоліки чинного законодавства в частині визначення поняття «постійне проживання», а також законодавчі зміни щодо скасування цензу осілості для суддів, обґрунтована необхідність скасування вимоги щодо цензу осілості для присяжних. Констатовано, що досі на законодавчому рівні не встановлені процесуальні права та обов’язки присяжних під час здійснення ними правосуддя у цивільних справах. Законодавцем ці положення закріплені тільки у кримінальному процесуальному законодавстві. У зв’язку з цим, запропоновано доповнити ЦПК ст. 35-1 «Процесуальні права та обов’язки присяжних». Акцентовано, що до присяжних не можуть застосовуватися жодні заходи процесуального примусу. Водночас, удосконалена наукова позиція щодо можливості настання процесуальної відповідальності у вигляді усунення присяжного зі складу колегії присяжних, а також обґрунтована доцільність притягнення присяжного до адміністративної відповідальності за злісне ухилення від явки до суду. У контексті дослідження правового статусу присяжних доведена необхідність перегляду суб’єктів декларування відповідно до Закону України «Про протидію корупції» та звільнення присяжних від обов’язку щорічного подання електронних декларацій. Встановлено, що підстави увільнення присяжних від виконання обов’язків у суді доцільно розподіляти на дві категорії: ті, що унеможливлюють участь особи в якості присяжного (наприклад: досягнення громадянином 65-річного віку); ті, що мають тимчасовий характер і не позбавляють особу можливості бути присяжним після їх усунення (наприклад: перебування у відпустці по догляду за дитиною). На підставі аналізу цивільного процесуального законодавства та судової практики доведено, що на присяжних розповсюджуються положення статей 36 і 37 ЦПК щодо відводу (самовідводу) судді. Також встановлено, що найчастішою причиною відводу присяжних під час розгляду цивільних справ є їх систематична неявка у судове засідання без поважних причин. Судова практика засвідчує, що присяжні, у більшості випадків, залучаються до участі у підготовчому судовому засіданні у справах окремого провадження. Враховуючи мету та завдання підготовчого судового засідання у деяких справах окремого провадження, аргументована доцільність усунення присяжних від участі у підготовчому засіданні і запропоновано залучати останніх тільки до розгляду справ по суті. Деякі аспекти судової практики є підґрунтям для таких правових позицій: під час розгляду справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи судді ґрунтують своє рішення на підставі письмових доказів та формують рішення за результатами зіставлення медичного і юридичного критеріїв недієздатності. Акцентовано увагу на важливості оцінки усіх наявних у справі відомостей та сформульовано припущення, що участь присяжних у цих справах окремого провадження є додатковим інструментом контролю за всебічним дослідженням усіх обставин справи. Встановлено, що справам про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою характерний специфічний порядок підготовки до судового розгляду. Специфіка підготовки виявляється в тому, що законодавець детально регламентує підготовчі дії судді, конкретизує обов’язок судді із збору доказового матеріалу, приписує суду вживання заходів з охорони майна відсутньої особи. Обґрунтовано, що присяжні мають залучатися тільки до розгляду справи по суті. Встановлено, що для розгляду справ про надання особі психіатричної та фтизіатричної допомоги у примусовому порядку встановлені скорочені строки судового розгляду. Акцентовано, що будь-яке затягування судового розгляду справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку і справ про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу створює ризики для громадськості, яка може постраждати від дій, вчинених особою, яка має психічне захворювання або, відповідно, може перебувати у ризику зараження небезпечною хворобою. З метою дотримання встановлених у законі строків розгляду справ про надання особі психіатричної та фтизіатричної допомоги у примусовому порядку запропоновано надсилати присяжним запрошення на участь у судовому засіданні засобами мобільного зв’язку, а саме шляхом надіслання SMS-повідомлень. Увагу зосереджено на тому, що усиновлення є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування і враховуючи те, що діти є найбільш соціально вразливою верствою населення, вони потребують особливого захисту їх прав та інтересів з боку держави. Аналіз практики розгляду судами справ про усиновлення засвідчує, що суди не завжди дотримуються вимог закону щодо з’ясування та врахування думки дитини. Доведено, що усиновлення без заслуховування думки дитини та надання її згоди (у випадках, коли дитина досягла відповідного віку) є грубим порушенням її прав. Аргументовано, що колегіальність судового розгляду справ про усиновлення сприяє вирішенню цих справ у найвищих інтересах дитини. Справи про усиновлення стосуються соціальної сфери життя людини та інституту сім’ї, що є частиною повсякденного життя кожного пересічного громадянина, тому під час розгляду присяжними справ про усиновлення останні можуть використовувати власний життєвий досвід, сімейні цінності і внутрішні переконання. Доведено, що під час розгляду справ про усиновлення присяжні займають активну позицію, що підтверджується наявністю судової практики винесення присяжними рішення всупереч позиції професійного судді. Аналіз судових рішень апеляційної інстанції у справах про скасування усиновлення та визнання його недійсним свідчить про неоднократне неправильне застосування суддями норм матеріального права, а недостатність спеціальних процесуальних норм створює додаткові труднощі у процесі судового розгляду цих категорій справ. Аргументовано, що залучення присяжних до розгляду справ про скасування усиновлення і визнання його недійсним стане додатковим інструментом контролю за дотриманням матеріальних і процесуальних норм права та прийняттям судового рішення у найвищих інтересах дитини. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання розроблених пропозицій та висновків: у науково-дослідній роботі – під час проведення подальших наукових досліджень участі присяжних у розгляді цивільних справ; у законотворчій діяльності – у процесі вдосконалення Цивільного процесуального кодексу України, Сімейного кодексу України й інших нормативно-правових актів з питань залучення представників народу до розгляду цивільних справ; у правозастосовній діяльності – під час формування та складання списків присяжних територіальними органами Державної судової адміністрації України та місцевими радами, під час розгляду судами справ окремого провадження за участю присяжних; у навчально-методичній роботі – для підготовки та викладання навчальної дисципліни «Цивільне право і процес». The dissertation is a complex scientific study of the problems of consideration of civil cases with the participation of a jury in Ukraine.