Browsing by Author "Maksymenko, Artem"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Повідомлення особі про підозру як інститут кримінального процесуального права. Notifying the person of suspicion as an institution of Criminal Procedural law.(2022-10) Максименко, Артем Сергійович; Maksymenko, ArtemДисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретико-правових і прикладних проблем повідомлення про підозру в кримінальному провадженні. У роботі здійснено періодизацію розвитку інституту повідомлення про підозру, виокремлено та схарактеризовано шість основних періодів формування кримінальної процесуальної норми та розроблення конкретної дефініції, у зв’язку з чим доведено, що правовий зміст повідомлення особі про підозру доцільно розглядати в широкому значенні як процесуальний інститут, у вузькому – як процесуальну дію, у матеріальному – як процесуальний документ, складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, у процесуальному – як сукупність процесуальних дій, спрямованих на: а) пред’явлення особі, що, на переконання сторони обвинувачення (дізнавача, слідчого та/або прокурора), імовірно, вчинила кримінальне правопорушення, письмового повідомлення про підозру; б) вручення письмового повідомлення про підозру та роз’яснення прав підозрюваного відповідно до ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України; в) зміну повідомлення про підозру (у випадках виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язаний виконати дії, передбачені ст. 278 цього Кодексу). Під час дослідження змісту поняття «повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення» в контексті відповідного процесуального акта сформульовано авторське комплексне визначення терміна повідомлення про підозру, яке слід закріпити в ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, доповнивши її новим пунктом 13-1, який запропоновано викласти в такій редакції: «повідомлення про підозру – процесуальна дія, яка полягає у прийнятті процесуального рішення щодо вчинення особою кримінального правопорушення уповноваженою службовою особою (прокурором або дізнавачем чи слідчим за погодженням з прокурором), оформлена в письмовій формі у вигляді повідомлення відповідно до кримінального процесуального законодавства, яке вручається особі з дотриманням визначеної процедури, відповідає формі постанови у випадках, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України, та зумовлює набуття нею процесуального статусу підозрюваного». Розроблено кримінальну процесуальну модель механізму повідомлення особі про підозру з використанням практики Європейського суду з прав людини, що становить сукупність правових засобів, які визначають процесуальний порядок здійснення повідомлення про підозру, процесуальний порядок підготовки та вручення письмового повідомлення про підозру, оскарження повідомлення про підозру в кримінальному провадженні та впливають на кримінальні процесуальні відносини. З’ясовано, що фундамент правового статусу підозрюваного становить сукупність закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві прав, обов’язків і відповідальності. Водночас наявне процесуальне становище підозрюваного не дозволяє йому ефективно реалізовувати свої функції в кримінальному провадженні. Ця категорія є вихідною для вдосконалення законодавства, що стосується участі підозрюваного в кримінальному процесі України. Правовий статус підозрюваного належно врегульований і деталізований законодавцем, з огляду на запропоновані зміни й доповнення, має на меті сприяти забезпеченню швидкого, повного й неупередженого досудового розслідування та судового розгляду. Доведено, що випадки повідомлення про підозру, визначені в ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати підставами повідомлення про підозру та розглядати як юридичні факти або сукупність правових висновків сторони обвинувачення, отриманих на підставі оцінки доказів у конкретному кримінальному провадженні, за яких щодо певної особи складають процесуальний документ – повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, про що їй повідомляють у встановлений строк. Проаналізовано випадки повідомлення про підозру (ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України), які необхідно вважати підставами повідомлення про підозру та розглядати як юридичні факти або сукупність правових висновків сторони обвинувачення, отриманих на підставі оцінки доказів у конкретному кримінальному провадженні, за яких щодо певної особи складають процесуальний документ – повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, про що їй повідомляють у встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України строк. Обґрунтовано необхідність виключення з переліку випадків повідомлення про підозру положення п. 2 ч. 1 ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів, оскільки однією з підстав застосування такого заходу під час кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри в учиненні особою кримінального правопорушення, що виключає можливість застосування такої норми як випадку повідомлення про підозру. Доведено, що повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення обов’язково здійснюють у порядку, передбаченому ст. 278 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання запобіжного заходу до такої особи відповідно до глави 18 розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Запропоновано процесуальний алгоритм повідомлення особі про підозру, що охоплює визначені дії слідчого/прокурора на кожному з етапів: перший – збирання доказів; встановлення обставин, які підлягають доказуванню, і причетності особи до вчинення кримінального правопорушення; другий – безпосереднє формування підозри на підставі отриманої інформації, що містить фактичну («достатність доказів») і юридичну («вчинення кримінального правопорушення певною особою») складові; третій – формалізація підозри, її процесуальне оформлення; четвертий – роз’яснення прав підозрюваному; п’ятий – подальша перевірка підозри. Констатовано, що процесуальні обов’язки до осіб, щодо яких здійснюють особливий порядок кримінального провадження, яких підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть застосовувати окремо від неізоляційного запобіжного заходу (особистого зобов’язання, особистої поруки чи застави), оскільки саме дотримання таких обов’язків є сутнісним компонентом нормативного змісту відповідного запобіжного заходу. Позаяк основною умовою здійснення повідомлення про підозру особі, щодо якої передбачено особливий порядок кримінального провадження, є наявність достатніх доказів у вчиненні нею кримінального правопорушення. Процесуальне становище підозрюваного, відповідно до глави 37 розділу VІ Кримінального процесуального кодексу України, необхідно розглядати відповідно до таких умов: а) положення нормативно-правових актів, що відображають їхній правовий статус, обсяг повноважень і межі дії процесуального імунітету; б) статус підозрюваного в кримінальному провадженні, що виникає з моменту повідомлення про підозру, згідно зі ст. 481 КПК України; в) письмова форма повідомлення з одночасним врученням пам’ятки про його процесуальні права й обов’язки одночасно в день його складання; г) забезпечення прав підозрюваного стороною обвинувачення та захисником під час досудового розслідування; д) можливість імперативного (примусового) забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків у кримінальному провадженні. The dissertation is devoted to a comprehensive study of theoretical-legal and applied problems of notification of suspicion in criminal proceedings. The periodization of the development of the institution of notification of suspicion is carried out in the work, six main periods of the formation of criminal procedural norms and the development of a specific definition are identified and described, in this regard, it is proved that the legal content of the notifying the person of suspicion should be understood in broader terms as a procedural institution, in the narrow sense − as a procedural action, in the material sense − as a legal documents drawn up in accordance with the Criminal Procedure Code of Ukraine, in the procedural sense − as a set of procedural actions aimed at: a) presenting to a person that, on the conviction of the prosecution (inquirer, investigator and/or prosecutor), allegedly committed a criminal offense, written notification of suspicion; b) delivery of a written notice of suspicion and clarification of the suspect's rights in accordance with Article 42 of the Criminal Procedure Code of Ukraine; c) a change in the notification of suspicion (in cases where there are grounds for notification of a new suspicion or a change in a previously notified suspicion, the investigator, the prosecutor is obliged to perform the actions provided for in Article 278 of this Code).