У роботі досліджено теоретичні засади міжнародної безпеки та роль України у її забезпеченні. Проаналізовано ключові етапи трансформації безпекової стратегії держави від позаблокового статусу до курсу на повноправне членство в НАТО та ЄС. Особливу увагу приділено взаємодії з ООН, ОБСЄ та іншими міжнародними інституціями. Виявлено основні загрози національній та регіональній безпеці, а також аргументовано необхідність розбудови нової архітектури безпеки в Європі, де Україна виступає активним суб’єктом та гарантом стабільності. В умовах повномасштабної збройної агресії проти України забезпечення обороноздатності держави є пріоритетним завданням. Злочинність серед військовозобов’язаних, зокрема ухилення від мобілізації (ст. 336 КК України), безпосередньо загрожує національній безпеці та комплектуванню Збройних Сил України. Доведено, що трансформація організованої злочинності та нові криміногенні виклики під час війни вимагають розробки ефективних стратегій упередження правопорушень у цій сфері.