Taran OlenaТаран ОленаKravchuk IvanКравчук Іван2025-08-112025-08-112025https://elar.navs.edu.ua/handle/123456789/37234The issue of crime provocation is one of the key concerns in the field of criminal procedure and law enforcement practice, as it involves questions of human rights protection and the guarantee of a fair trial. The lack of clear criteria for distinguishing provocation from lawful actions by law enforcement agencies poses a risk to the admissibility of evidence obtained through covert investigative (search) actions. This study aimed to explore legal approaches to defining crime provocation, its implications for the admissibility of evidence in criminal proceedings, and the influence of the European Court of Human Rights case law on the practice of Ukrainian courts and national legislation. Проблематика провокації злочину є однією з ключових у сфері кримінального процесу та правозастосовної практики, оскільки зачіпає питання дотримання прав людини та забезпечення справедливого судового розгляду. Відсутність чітких критеріїв відмежування провокації від правомірної діяльності правоохоронних органів створює загрозу для законності доказів, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Метою дослідження було вивчення правових підходів до визначення провокації злочину, її наслідків для допустимості доказів у кримінальному процесі та впливу практики Європейського суду з прав людини на практику українських судів і національне законодавство, пошук балансу між забезпеченням безпеки громадян та гарантуванням права на справедливий судовий розгляд.enprovocation; incitement; control over crime commission measures; covert investigative (search) actions; European Court of Human Rights; agent; провокація; підбурювання; контроль за вчиненням злочину; негласні слідчі (розшукові) дії; Європейський суд з прав людини; агентArticle10.63341/naia-herald/2.2025.32